← На головну

Еволюція життя. Частина 4/4. Кайнозойська ера. Лекція з курсу «Науковий образ світу»

Опубліковано: 2024-04-13

Еволюція життя. Частина 4/4. Кайнозойська ера. Лекція з курсу "Науковий образ світу".

Остання ера фенеразойського еона і взагалі найнофіша ера в історії землі – це Кайназойська ера або просто скорочено Кайназой. Кайназойська ера почалася після великого крейдового гмрання, що сталося 65 мільйонів років тому і триває вона дотепер. Кайназойська ера так як саму як і решта ер поділяється на декілька періодів. Як правило, виділяють три періоди – палеогенний період, неогенний період та антропогенний період, або він ще має назву четвертинний. Це трохи застаріла назва, але вона також зустрічається. Давайте коротко пройдемося по цим періодам і поговоримо про особливості життя в кожному з них. Отже, перший період Кайназойської ери – це палеоген. Палеоген безпосередньо розпочався після того самого відомого вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому і тривав приблизно до 23 мільйонів років тому. На початку палеогенного періоду клімат на землі був достатньо теплий, вологий, чимось схожий на сучасний тропічний клімат. Не пташині динозаври при цьому вимирали, а пташині динозаври, яких ми після цього вже будемо досягнувати птахами, стали найбільшими тваринами, які існують на планеті Насуходолі. Такі самі, наприклад, як діатрими – це великі хвіжептахи, що бігають, досягали висотою до 2,2 метрів, тобто значно більше, ніж сучасні пташки, чимось схожі на сучасних стравзів, але навіть більше, ніж вони. Приблизно, як люди уявляють, як сучасні художники уявляють фауну того часу, початку палеогенного періоду можете побачити знов таки на цьому зображенню. Тут ви бачите вже не тільки птахів, ви бачите савтів, бо дійсно після окрейдового вимирання савці починають активно розвиватися і починається бурхливий розвиток савтів. Фактично, після вимирання великої кількості їх конкурентів звільняється величезна кількість екологічних ніж, і савці саме починають їх поступово займати. Савтів цей час вже розділені на декілька груп, виділяють три основні групи, це плацентарні, це ми всі з вами, це яйцекладні і сумчасті, це більш старі, це більш архаїчні групи савтів, які більше схожі вже до амфібій, вони мають певні особливості, які не властиві решті савтів, зараз вони знаходяться абсолютніх меншості, вони знаходяться лише на периферії ареалу життя, але тоді вони були приблизно в рівній кількості. Про яйцекладних і сумчастих, про тих самих кенгурут, качкальдзьобів, яхин ми знаємо, звичайно, що значно менше ніж про плацентарних, і взагалі раніше ці тварини були людям невідомі. В цей час відбувається брухливе збільшення різноманітності різних квіткових рослин і комах тих самих бджіл, які пов'язані з тими квітковими рослинами, які відповідають за їх розмноження. У морях поступово розвиваються костисті риби. В цей час також виникаються пращури сучасних груп звірів, яких ми з нами добре знаємо. Це копитні, це слони, це грузони, це примати, тобто ми з вами, це рококрили, киті, дощови. Але це ще не ті самі рококрили, це не ті самі літучі миші, як зараз, це не ті самі кити, що зараз. Це ще їх пращури, які ще не перетворилися на тих величезних гігантів, але вже поступово почали заселяти те ж саме водне середовище. І взагалі, коли ми кажемо про цю еволюцію, ми повинні бути дуже уважними, коли ми відслідковуємо зв'язки між різними видами і різними групами тварин. Тому що, найперше, що здається, якщо хтось на когось схожий, то він до нього є близьким родичем. Але це надзвичайно помилкове твердження. Коли люди тільки почали вивчати палеонтологію, коли тільки люди почали вивчати біологію, розробляти класифікацію життя на землі за різними критеріями, вони дійсно намагалися використовувати лише те, що ми можемо бачити. Наприклад, гриби ростуть і рослини ростуть. Ну тоді давайте їх об'єднаємо разом, а тварини бігають, то ми їх поставимо окремо. Потім стало зрозуміло, що насправді гриби більш близькі до тварин, а рослини більш віддалені від грибів і від рослин. Теж саме, наприклад, ми можемо сказати про еволюцію савців. Тому що нам, наприклад, здається, що кити чи дельфіни – це є певне щось дуже далеко від нас, це щось дуже далеко від тих тварин, що живуть на сущі. Але коли ми починаємо використовувати сучасний підхід в класифікації живих естот, а він називається філогенетичний підхід. Це підхід, який базується на тому, що головне не те, як певні тварини виглядають, не те, як певні тварини живуть, а головне їх генетична схожість, генетичний зв'язок, головне наскільки вони генетично близькі один до одного. І тут виявляється, що деякі тварини, які здаються нам абсолютно не схожими один на одного, насправді є досить близькими родичами між собою. Наприклад, великі кити, що можуть досягати ваги у багато тонн та довжини у багато десятків метрів. Та, наприклад, жирафи, які бігають десь у саваннах Африки, які є чотирилапими тваринами. Вони, насправді, є досить близькими родичами, як би це дивно не здавалось. І зараз тих самих китів, дельфінів, касаток, тих самих, наприклад, жирафів, оленів, і об'єднують в єдину кладу, яка називається китопарнокопитні. Тобто, кити, вони безпосередньо пішли від тварин, які дуже схожі на сучасних парнокопитних. Можна побачити приблизно, як це відбувалося, як відбувалася ця еволюція на цій схемі. Тобто, була певна невеличка тварина. Можливо, це був той самий пакіцет, якого ви бачите на зображенній праворуч. Потім, поступово, деякі нащадки цього пакіцета, чи іншої тварини, знов-таки схожого на цього пакіцета, вони поступово почали десь жити біля водой. Вони поступово почали більше займатися полюванням у воді, більше полюванням саме на рику. Інші відійшли від води, вони почали жити у великих саваннах. Відповідно, ті, що жили від води, їх лап поступово скорочувалися, тому що вони їм були непотрібні. У кого були більш короткі лапи, ті краще плавали, бо лапи їм тільки заважали. Ті, що жили, наприклад, на сучі, навпаки, їх кінцівки видовжувалися, тому що їм потрібно було швидко бігати від хижаків. І поступово, еволюційно, коли відмирали одні види і народжувалися інші, частина нащадків цієї тварини перетворилася на тих самих китів і дельфінів, а частина нащадків, наприклад, на свиней, на жирафів, наприклад, на оленів. Тобто, дійсно, кити, жирафи, олені, дельфіни, це все досить близькі, родичі. І філогенетичний підхід сучасної еволюційної теорії, він стверджує, що ми, в принципі, повинні їх об'єднувати разом в єдину кладу, тому що ми не можемо відщепити від еволюційного дерева частину, сказати, це щось одне, а все решта, це щось інше. Якщо вони йдуть від спільного предка, то ми повинні сказати, що вони є близькими родичами. Коли ми кажемо про середину палеогену, то клімат в цей час достатньо сильно змінився. Нагадую, що на початку це був тропічний теплий клімат. В середині він став значно більш прохолодний. Джунглі, що заповнювали планету Земля на початку палеогенного періоду, поступово поступилися новому типу ландшафтів, це рідколісся і рівнення. Савці при цьому починають збільшуватися достатньо активно у розмірах. Якщо на початку найбільшими тваринами суходолом були птахи, то зараз савці і птахи вже порівняні між собою і поступово савці стають деякі більшими, ніж птахи. В цей час починається ще дуже важливий процес в кліматології Землії, починає замерзати Антарктика, починає замерзати Антарктида. Я вже казав в минулих частинах лекції, що континенти Землії вони весь час мандрують, вони весь час рухаються. Тому Антарктика не завжди була біля південного полюсу, іноді вона була значно північніша, іноді вона була навіть біля екватора, іноді вона була об'єднана з рештою континентів, єдиний суперконтинент, наприклад, в ту ж саму Пангею. А зараз вона остаточно відійшла на південний полюс, хоча замерзає вона не відразу після цього. Тобто досить тривалий час. Антарктика ще знаходилася на південному полюсі, але вона вже була достатньо тепла. Тобто температура там була влітку приблизно плюс 25, взимку плюс 10. Це досить комфортна температура для життя. Звичайно, що там була бурхлива рослинність, там були ті самі паами, баобаби, там були величезні і невеликі також савці і птахи. Тобто це було дуже чудове місце для проживання. Але клімат змінюється. З'являється в тому числі антарктична течія, яка зараз дуже сильно впливає на клімат цього континенту. І Антарктика починає поступово замерзати. Це був далеко не миттєвий процес. Цей процес, який ви можете бачити на зображенні праворуч, це середні зміни клімату за останні 65 мільйонів років. Тобто в часи кайнозою. Ви можете побачити, що саме 36-34 років тому, приблизно два мільйони років, вона замерзає. Крижані шапки, які спочатку з'являються лише в певних місцях, об'єднуються між собою, формуючи сутільних льодовикових щит. І взагалі, періоди історії Землі, коли існує десь на Землі отакий сутільний льодовиковий щит, вони називаються льодовиковими періодами. Тобто, льодовиковий період не означає, що вся Земля вкрита кривою. Таке також існувало в історії Землі. Теж саме, наприклад, Гуронське зледініння, яке було через Кисневу катастрофу, але це було дуже-дуже довго. Дуже-дуже багато років тому. Зараз льодовиковий період – це такий період історії Землі, коли в певних частинах Землі існують місця, які весь час вкриті товстою кривою. Зараз таких місць на Землі є два. Це величезний антрактичний крижаний щит і не такий великий північний гренландський крижаний щит. Тому зараз ми тільки можемо сказати, що ми живемо в льодовикових епохах, в льодовиковий період. І цей період, в принципі, саме сучасний льодовиковий період розпочався десь два з половиною мільйони років тому. Але в цілому можна сказати, що він розпочався десь 34 мільйони років тому, коли Антрактида остаточно вкрилася кривою і коли вона перетворилася з континента, де живе певне активне життя, на континент, де життя існує тільки на периферії, ті ж самі пінгвіни, які живуть лише біля океану, які фактично живуть не завдяки Антарктиці, а завдяки харчуванню в тому ж самому океані, в південному океані. Еволюція весь час продовжується. Еволюція не зупиняється ніколи. Зміни клімату призводять до змін відповідно у тих формах рослини, тварин, які живуть. З'являються нові види тварин. З'являються, наприклад, пращури, сучасних носорогів, коних, звенех, верблюдів, кролів. І це дуже тісно пов'язано з тим, що зміняється форма рельєфа. З'являються абсолютно новий тип рельєфу, який був відсутній до того. Це з'являються степи. Це відбулося у Азії приблизно 25 мільйонів років тому. Степи – це величезні простори, які вкриті майже сутільними з лаковими рослинами. Там немає особливих лісів, там немає великих джедадерев. Звичайно, там немає тропічних лісів чи джунглів. Там майже сутільні злаки, які дуже швидко оновлюються. І наявність таких широких просторів, вільних просторів, вона призводить до того, що повинні виникнути і тварини, які живуть в подібних рельєфах. Як тут написано знизу, ті ж самі коні. Коні дуже гарно пристосовані саме до степового рельєфу, бо вони можуть пересуватися з величезною швидкістю, бігаючи від хижаків, які на них намагаються полювати. Звичайно, що, наприклад, ті ж самі коні, вони ніяк не могли виникнути у джунглях, бо вони пристосовані саме до степового рельєфу. Степи, як я казав, це новий тип рельєфу, бо раніше кліматичної зони була зона типу сучасних джунглів. В цей час живуть величезні совці. Наприклад, можна бачити індрикотерія. Вважається, що це, можливо, був найбільший совець, який взагалі існував на Суходолі. Звичайно, що це був не найбільший совець взагалі, бо більше, ніж сучасні кити, не існувало нікого протягом історії землі. Але в той же час він був порівнений, чи навіть більше, ніж сучасні слони. Він досягав висотою приблизно 8 метрів і важив десь 15-20 тонн. Це більше, ніж сучасний африканський і індійський слон. Але не факт, можливо, що колись існували певні слони більші і більш важкі, ніж той самий індрикотерій. У нас немає повного літопису життя на землі, тому ми можемо лише припускати, чи був той чи інший від найбільшим, чи був хтось просто ще не знайтиний, хто був більший, ніж він. В цей час відбувається подальший рух континентів і в цей час остаточно відокремлюється від решти континентів Південна Америка і Австралія. І саме через це на цих двох континентах зберігається життя, яке на всіх інших континентах в результаті еволюції, в результаті конкуренції потім зникло. І це, в першу чергу, сумчасті і яйцекладні совці. Як я вже казав на початку, існувало раніше три групи совців, плацентарні сумчасті і яйцекладні, які були порівняні між собою. Тобто не можна було сказати, що одна з цих груп є повністю домінуюча, а інші двійні. Тепер еволюція змінилася так, що на переважній території землі сумчасті і яйцекладні зникли взагалі. Вони значно більш примитивні. Вони значно більш архаїчні. Тому плацентарні їх повністю витіснили і, можна сказати, знищили. В той же час вони зберіглися і в Південній Америці, і в Австралії. В Південній Америці з ними трохи складніше, бо потім, приблизно три мільйони років тому, точне дотування нам невідома, Південнічна Америка і Південна Америка знову об'єдналися, тому утворився той самий панамський першієк, через який почався активний обмін тваринним і рослинним світом між Південною і Північною Америкою. І коли це розпочалося три мільйони років тому, то виявилося, що фауна і флора Північної Америки значно більш пристосована, ніж фауна Південної Америки. Тому вона фактично витіснила і майже знищила фауну Південної Америки. І лише невеличка частина тварин з Південної Америки потрапила навпаки у Північну. А Австралія, яка тоді відділилася, вона продовжує залишатися від окремленої весь час. Тому еволюція в Австралії вона йшла абсолютно окремо від еволюцій в інших частинах світу. Тому коли люди перші прибули до Австралії, ну взагалі першими людьми, які прибули до Австралії, це були австралійські аборигени. І коли вони туди потрапили, вони взагалі помітили величезну мегафауну. Але потім цю мегафауну вони дуже швидко вполювали, тому що ця мегафауна вона існувала в окремому світі, де не було великих хижаків. Ця мегафауна фактично не була пристосована для того, щоб поруч з нею жили люди. Вона не була готова до конкуренції з людьми, тому люди їх досить швидко винищили. Але потім, коли прибули в Австралію, європейці, вони все ще побачили деякі тварини, дуже дивні тварини, яких вони взагалі не могли спочатку зрозуміти, що це таке. Ну кенгуру це зрозуміло, але кенгуру це не найдивніша тварина. Найдивніша тварина це, мабуть, той самий качкодзьоб. Коли люди побачили цього качкодзьоба, коли привезли потім до Англії опудоло цього качкодзьоба, спочатку взагалі не могли повірити, що це реальна тварина. Казали, це опудоло, це якась мостифікація, це якесь фейк-нюз. Тому що такого не може бути. Ця тварина схоже нібито до савця, яка нібито годує своїх дитинчат молоком, але при цьому має дзьоб, як у качки, і при цьому ще й розмножується, ви кажете, яйцями. До такого не може бути взагалі. Таких тварин не може в принципі існувати. Але такі тварини дійсно існують. Це дуже архаїчні тварини. Це ті самі яйцекладні тварини, які могли б зберігтися в інших частинах світу, але плацентарні ми з вами їх успішно винищили. Ну і зараз, до речі, вони далеко не так процвітають, як нам стається, тобто це досить тварини під великою небезпекою і можуть вони в принципі зникнути остаточно, і тоді залишаться лише плацентарні тварини на землі. Тому з яйцекладними у нас є певні проблеми. Це певне перехідне джерело, перехідна ланка між минулими тваринами і тими самими рептиліями, точніше синапсидами, заврапсидами і вже сучасними совтями, якими ми є. Після палеогенного періоду починається другий період кайнезойської ери. Це неогенний період. Він розпочався приблизно 25 і закінчився 2,5 млн років тому. Точніше 23, але це вже не так принципово. В цей час клімат на землі майже такий самий, як і зараз. Існують майже ті ж самі кліматичні регіони, які існують зараз. Це було далеко не завжди. Як я вже казав, наприклад, раніше було так, що певні місця мали абсолютно інший клімат при цьому, що вони знаходилися абсолютно в тому ж самому місті. Та ж сама тепла, тропічна Антарктика, яка існувала біля полюса. Зараз, в неогенному періоді, вже кліматичні зони відповідають тому, що є зараз. Тому якщо б ми потрапили, наприклад, в світ неогенного періоду, він б нас абсолютно не здивомав. Ми б побачили і рівнини, і пустелі, ми б побачили і джунгли, і тропики, і тайгу, і тунту. Єдине, що відрізняється, все -таки поки що це більш теплий період і на півночі ще немає гренландського людовикового щита. І клімат півночі, він все-таки більш пристосований до життя, ніж клімат півночі зараз. В цей час виникають нові види травоїдних тварин, нові хижаки, які на них полюють. В степах процвітають ті ж самі бики, олені, коні, тощо. Степи займають величезні частини суходолу, не тільки вже в Азії, наприклад, вони є і в Південній Америці також. Просто вони там по-іншому називаються. В цей час ті самі рукокрилі і ті самі кити, вони остаточно підкорюють нове середовище. Кити це водне середовище, це моря і океани. Рукокрильний підкорюють повітря, і вони стають четвертим видом тварин після комах, після птерозаврів і птахів, які опанували властивість літати. Останній вид, який опанував цю властивість, це людина, коли вона створила галікоптери та літаки, але це не зовсім еволюція. В цей час плацентарні остаточно витісняють на периферію інших савців і стають домінуючим видом всюди, фактично крім Австралії і крім деяких регіонів Південної Америки. Фауна вже майже сучасна, майже всі тварини, які існують зараз, вони мають схожих на себе тварин, які існували в часи неоген. Єдині відмінності, що існують певні тварини, які потім вимерли, наприклад існує той самий мастодонт, існує той самий шаблезубер цигер, існують великі нелітаючі птахи. В той же час відбувається достатньо активних еволюційних розвиток людиноподібних МАФТ. Людиноподібні МАФТ пішли від інших приматів, це примати старого світу, і вони почали розтілятися на деяких їлок в своєму еволюційному дереві. І зараз, аналізуючи ДНК, аналізуючи геном нас, людей і схожих до нас приматів і інших МАФТ, ми можемо досить чітко визначити, коли відбулося відокремлення того чи іншого типу МАФТ від загального спільного предка. Фактично ми знаємо, що темп мутацій, він є достатньо сталим. Тобто за, наприклад, 100 років відбувається ось така кількість мутацій, така кількість генетичних змін в нашому генетичному коді, в нашій молекулі ДНК. Тому, якщо ми порівняємо дві молекули ДНК, Наста, Шимпанзе, Наста, Орангутана, Шимпанзе та Орангутана, Орангутана та Горили, Горили та Єпона, порахувавши кількість відмінностей, ми можемо математично розрахувати, коли жив спільний предок, від якого пішли і ми, і Шимпанзе, і Горили, і Єбони, і інші МАФП. Таким чином ми можемо побудувати структуру розділення людиноподібних МАФП, як це все відбувалося. Якщо ми кажемо саме про приматів, саме про людиноподібних МАФП, то ті розділення відбувалися весь час. Одне розділення, більш старе розділення, воно відбулося 16 мільйонів років тому, коли від людиноподібних МАФП відокремилися гібони. Вони невеличкі, вони найменш схожі на нас серед усіх. Це відбулося приблизно 16 мільйонів років тому. Гібони пішли окремо, а те залишилося, від якого пішли потім всі решта, ця група тварин, вона називається гомініди. Потім ті гомініди, можете побачити на цьому зображенні, знов почали ділитися. Від гомінід приблизно 9 мільйонів років тому пішла в одну сторону окрема гілка. Це орангутани. А все, що залишилося, це знов таки група приматів, які вже називаються не гомініди, а гомініни. Це 9 мільйонів років тому. Приблизно 6 мільйонів років тому. На малюдку зображено 8,5, 12, але все-таки мабуть більш коректно казати 6. Відбулося ще одне відокремлення і від оцієї гілки гомініни відокремилися, горили. Горили пішли своїм шляхом еволюції, а все, що залишилося далі, це вже група, яка називається гомініні. А оці гомініні, вони ще раз розбилися на 2 гілки і це трапилося приблизно 4 мільйони років тому. І одна частина пішла в одну сторону, це вже були шимпанзе, які потім знов таки розділилися і зараз існують 2 шимпанзе, кальникові шимпанзе і звичайні. А те, що далі, це вже гомініна. І оця гомініна фактично, оця одна гілка цього величезного дерева, вона і стала фактично тим, що потім в наступному періоді перетвориться вже на справжню людину, на хому. А наступний період, якому ця саме гомініна стане людиною, саме хому, він називається четвертинний період або антропоген. Четвертинний період або антропоген це все останній період останньої ери, останнього еона в еволюції Землі. Він розпочався приблизно 2,5 мільйони років тому і триває дотепер. Це саме той час, коли відбулася поява і еволюція різних видів людей. Коли ця сама гомініна остаточно еволюційно перетворилася вже на хому, ну а потім цій хому перетворилася вже безпосередньо на хому Саб'янса, на людину, нібито розумного, якому є ми всі з вами. Цей час, коли людина остаточно відділилися від інших людиноподібних мап, вона отримала свідомість, вона отримала здатність ходити на задніх лапах, вона отримала здатність розмовляти, вона створила свою культуру, вона підкорила вогонь, вона створила мову, вона вийшла з Африки, вона поступово заселила всю землю і вона фактично стала тим фактором, який зараз найбільше впливає і на еволюцію життя на Землі, і на все і решта подій, і не завжди цей вплив, до речі, є гарним. Ми не можемо сказати, що homo sapiens, ми люди, є єдиним нащадкам цієї самої гомініни, що тоді існували. Еволюція ніколи не йде в один бік. Еволюція – це завжди отаке широке дерево. Тобто від одного пращура народжуються декілька нащадків. Ці нащадки мають різні особливості. Генетично вони трохи відрізняються. В них є певні зміни. І від частини йде одна гілка, від частини йде інша гілка. Історія homo, вона також містила дуже багато гілок. Тобто не можна собі уявляти, що була мавпа, ця мавпа взяла палку, потім ця мавпа розпалила багаття, потім тя мавпа почала розмовляти, потім вона стала прямоходячою, а потім вона перетворилася на людину. Ні. Це процес, який відбувається весь час таким широким розщепленням. Тобто homo пройшли багато етапів. Були спочатку homo habilis, потім homo erectus. Потім ті homo erectus розщепилися на величезну кількість людей. Окремо абсолютно пішла, наприклад, яванська людина, яка взагалі не має жодного відношення до інших видів людей. Це тупикова гілка еволюції, яка існувала, існувала, існувала, а потім вимерла приблизно 400 тисяч років тому. Окремо пішла інша людина. Окремо потім в кінці людина розділилися на декілька гілок. І майже до останнього часу на Землі існувало декілька окремих видів людей. Найбільш відомі з них це ми homo sapiens. Другий вид людей – це homo neandertalis. І третій вид – це денисівська людина. Раніше вважалися, що людина розумна homo sapiens пішла від homo neandertalis. Зараз зрозуміло, що це просто паралельні гілки розвитку. Вони шли абсолютно незалежно один від одного. Можете побачити це з боку. Тобто, неандерталці – це не наші пращури, але це паралельна гілка, яка розвивалася абсолютно паралельно. При цьому ми не можемо сказати, що homo neandertalis вони були гірші ніж ми, вони були більш дурні, вони просто були інші. В багато чому вони були навіть більш просумноті ніж homo sapiens. Вони були більш фізично розвинуті. В них був більший розмір мозку. Можливо, вони були навіть більш розумні. Вони заселяли першими великі простори, наприклад, цієї ж самої Європи. Тобто, справжні європейці – це не ми з вами. Хоча ми кажемо, що ми рухаємося до Європейського Союзу, ми є Європа. Ні, європейці – це неандерталці. Бо саме неандерталці, вони були першими, хто заселив цю частину світу. Неандерталці – це корінні європейці, які тут жили ще 60, 80, 50 тисяч років тому. Але потім з Африки вийшла інша група людей, інший вид людей – це homo sapiens. Він також рушив в Європу. Це була невеличка кількість людей. Це була невелика група в мільйони, це була невеличка плем'я фактично, невелика група. І ця група людей, homo sapiens, вона почала в Європі конкурувати з неандерталцями, в тому числі і за ресурси, які тоді були досить сильно обмежені. Бочі твартини період чи антропоген – це час достатньо холодного клімату, як я заповажу далі, це час людьовикової епохи. І фактично або в результаті цієї конкуренції, або в результаті хвороб, які занесли люди, або в результаті інших подій ці неандерталці зникли, або зникли, або були винащені. Причому вони мали свою культуру, вони мали свої поховання. Ми знаходимо певні пачери, де вони жили, і бимачимо певний наскальний живопис, який вони малювали. Тобто це були справжні люди, але це був абсолютно інший вид людини. І ми не можемо зараз сказати навіть, що вони були повністю знищені, що вони повністю зникли. Тобто що зникнення певного виду означає зникнення їх генів. А гени неандерталців вони не зникли. Гени неандерталців вони залишилися, і в нас в усіх є невеличка частина генів неандерталців. Це було величезне відкриття, яке отримало величезний резонанс в науковій спільноті. Коли було знайдено, що у майже всіх людей це стосується людей, які проживають в Африці північніше, ніж Сахара. Це не стосується популяції, які живуть в Африке південь, ніж Сахара. Тобто це ті люди, які колись вийшли з Африки, які спів існували з неандерталцями потім в Європі. Виявляється, що у всіх таких людей, європейців, азіатів, в них є певна частина, десь два відсотки неандертальських генів. І вважається, що ці неандертальські гени стали дуже важливими саме для еволюції і для розквіту людської культури. За що саме вони підповідали питання складне? Я читав різні іпотези, наприклад, що такі гени дозволили нам пити молоко, тому що сприймати в дорослому виді молоко можуть далеко не всі люди. Це особливість певних людей, певних популяцій. Або, наприклад, що вони ці гени відповідали для закращення згортання крові. Тому що коли люди отримають певні порізи, треба для того, щоб не було втрати великої крові, щоб ця кров швидко згорталася. І що це знов таки пов'язано з певними генами, що ми отримали від неандертальців, прискорення цього процесу. В будь-якому разі не можна сказати, що неандертальці згинули не залишивши сліди в нас. В мене, в кожного з вас є певна, невеличка частина, умовно кажучи 2% їх генів. Тому ми, звичайно, що більшою мірою є начатками чистих homo sapiens, але частково все-таки неандертальці. Всі homo sapiens, всі люди, які існують зараз на Землі, це один, єдиний вид. Незважаючи на те, який в них кольор шкіри, чи яка форма обличчя, чи яке волосся, все це єдиний вид. Люди, вони абсолютно однакові генетично між собою, і їх відмінності надзвичайно незвачні. На відміну від тих самих неандертальців, чи Денисівської людини, яка жила в Азії, і деякі азіати, вони мають, знов таки, невеличку частину генів Денисівської людини, тобто там теж відбувалося певне скрещування. Але Денисівська людина теж запиткає. Клімат в цей час стає все більш і більш прохолодний, і в четвертинний період починає замерзати вже не тільки південна частина Землі, не тільки Антарктика, а й північна частина Землі. В Гренландії з'являється Гренландський льодовиковий щит. І в цей час цей північний льодовиковий щит, він поступово то збільшувався, то зменшувався у розмірі. Він досягав величезної товщини, він опускався значно південніше, ніж він є зараз. Тобто він досягав і сучасного, наприклад, Нью-Йорка, і сучасного Києва. Він був висотою у багато кілометрів, тобто клімат був дійсно прохолодний. Потім цей льодовиковий щит почав навпаки відступати на північ і зменшуватися у розмірі. Але він і зараз залишився, тому ми не можемо сказати, що цей льодовиковий період вже закінчився. Він продовжується, просто не така активна його фаза. В тваринному світі існувало в четвертинному періоді багато тварин, які зараз вимирали. Той самий, наприклад, мамонт, той самий шарстистино-соріг, великорогий олень, пачерний ведмедь, пачерний хілеф. І взагалі можете побачити, що майже всі ці великі тварини, які зараз вимирали, вони дуже схожі на південних тварин, які ще зараз існують. Тому що фауна південна і північна, вони були надзвичайно близькі. І майже кожна тварина, яка існує на півні, вона мала певний аналог на півночі. Там, наприклад, слон, тут, наприклад, мамонт. Там звичайний носоріг, тут шарстисти носоріг. Там звичайний лев, тут північний шарстисти лев, пачерний лев. Потім умови на землі змінилися. Потім ця північна фауна, величезна фауна, вона вимерла. Зараз від неї не залишилося нічого. Звичайно, що є ці самі мамонти, і вони знаходяться і в музеях. І в музеї Київського університету ім. Тараса Шевченка є теж великий скелет такого самого мамонта. Але живих представників цієї фауни не залишилося. Частково вважається, що за це відповідали зміни клімату, але найбільш імовірно, що за це дуже сильно відповідає саме людина. Бо саме людина є причиною вимирання величезної кількості тварин, які існували до того. Ви можете знизу побачити, наприклад, графік залежності кількості великої фауни, тих самих великих тварин, які існували в певних частинах світу, в Африке, в Австралії, в Північній Америці і на Мадагаскарі, в залежності від того, коли туди приходила людина. Можна б бачити, наприклад, що в Африке поява людини призвела до того, що таких тварин стало значно менше, але при цьому вони залишилися, бо вони співіснували з людьми дуже давно і вони еволюційно встигли до людей підготуватися. Але, наприклад, в Австралії, коли в Австралію потрапила людина, вся велика фауна Австралії була майже миттєво, майже повністю знищена. Люди знищували абсолютно все, до чого вони потрапляли. Те ж саме відбулося в Північній Америці. Як тільки люди, як тільки потрапили з Азії через Беренгофф-Перешійок до Північної Америки, вони майже миттєво знищили всіх великих тварин. Бо людям потрібно полювати, людям потрібно їсти. Вони не задумувалися над тим, як зробити виживання певних видів. Я хочу їсти, я бачу когось, я його знищую і їм все. Те ж саме відбулося на Мадагаскай. Якщо ми подивимося зараз на пропорцію у світі живого, у світі великих тварин, у світі тих самих савців за біомассою, тобто яку частину не кількості, а саме біомасси представляють різні види тварин, то ми побачимо, що з усіх великих савців, які існують на землі, приблизно 60% це велика рогата худоба, це фактично те, що ми вирощуємо вручну, щоб їсти, 36% це ми з вами люди, і лише 4% це всі дикі тварини, які взагалі існують. Тобто можна подивитися, наскільки ми люди сильно знищили цей світ, наскільки ми люди активно знищували всі дикі форми життя, які ми зустрічали. І взагалі вважається, що люди, хоча вони є домінуючим видом серед великих савців, але вони насправді абсолютно не домінуючі, якщо ми подивимося на біоформу живого взагалі. Бо якщо ми подивимося на біомассу життя взагалі, то ми побачимо, що основна біомасса життя, яка існує на нашій планеті, це далеко не люди. Основна біомасса – це рослини. Рослини, які за сучасними оцінками у перерахуванні на чисте вуглець складають приблизно 450 мільярдів тонн, вони складають 82 відсотки від загальної біомасси життя на Землі. Тобто Земля – це, в першу чергу, планета рослини. На другому місці – знов таки не тварини. На другому місці – це бактерії. Оці маленькі бактерії, які нібито абсолютно непомітні, але їх настільки багато, що 12,8 відсотка від загальної біомасси вони складають. Тобто вони всюди. Так, вони маленькі, але їх надзвичайно багато і вони є абсолютно всюди. І всередині кожного з нас є також бактерії. Бактерії зживуть в нашому кішківнику і чудово там почувають, і вони потрібні для нашого травлини. Тобто бактерії, вони є абсолютно всюди у величезній кількості. І далі йдуть знов таки не тварини. Далі йдуть гриби, яких також дуже багато. Приблизно 12 мільярдів тонн, тобто 2,2 відсотка. Далі йдуть ті самі найбільш примитивні археї, про які я розповідав на початку еволюції, коли розповідав про архейських і протеразойських еони. Цих археїв знов таки більша відсотка. І лише потім, у дуже-дуже невеличкій кількості, йдуть саме тварини. Причому з тих тварин знов таки ми, люди, це не така вже і велика чи така вже і велика частина. Якщо ми побачимо, яка основна частина тварин, які зараз існують, то це в першу чергу комахи. Комах приблизно 42 відсотки від загальної біомаси. І вважається, що, взагалі, якщо людство хоче нормально існувати, то воно повинно переходити з їжі, яку ми їмо зараз, наприклад, з м'яса тієї ж саме великої рагатої ходоби, поступово на м'ясокомах. Воно не чим не гірше, але при цьому комах значно більше і проблем з екологією при цьому буде значно менше. І далі йдуть знов таки не люди, далі йдуть молюзки і черв'яки, які значно більше за біомасою, ніж людей і інших тварин. Потім йдуть риби, потім йде та сама велика рагата худоба, бо цієї великої рагатої ходоби значно більше, ніж людей. І лише потім йдуть люди. Тобто, фактично, якщо б на Землю прибули певні прибульці і вони задалися питанням, а чия це взагалі планета? Чи це планета-людина чи ні? То вони б сказали, напевно це планета не людей, напевно це планета рослин, бактерій, грибів, археїв, комах. А тут люди також є, ну чудово. При цьому ви можете побачити, що всі решта тварин, про які я так детально розповідаю, це надзвичайно незначна частина. Це 4% від софтів, які є дуже малою частиною від тварин, які є дуже малою частиною від загальної біомаси Землі. Тобто, ми дійсно дуже сильно змінили умови на Землі і ми винищили все дике життя, майже все дике життя, яке взагалі не існувало на Землі. І ми є причиною великого вимирання, це сучасне велике вимирання, яке є надзвичайно також небезпечно для Землі і ми є причиною вимирання, яке відбувається значно швидше, ніж будь-які майже вимирання, які існували раніше. Ми знищуємо нові види значно швидше, ніж вони встигають еволюційно відновитися. Ну, в будь-якому разі, ми люди, ми егоцентристи, ми антропоцентристи, ми вважаємо себе найголовнішими на цій планеті, і ми вважаємо, що наша еволюція це результат складного процесу, який відбувався довго і тривалося час. Це правда. Ми можемо приблизно зобразити еволюцію нас людей, ну, я, умовно, це поділив на 10 кроків, але, звичайно, що ці 10 кроків абсолютно умовні, тому що еволюція – це поступовий процес, який не поділяється на окремі дискретні етапи. Але, в принципі, умовно, мені здається, що ці 10 кроків, вони досить гарно дають загальне враження про те, як ми люди утворилися. Почалося все з утворення життя приблизно 3,7 мільярда, 3,8 мільярда років тому. Потім це життя поступово, після кисневої катастрофи, коли атмосфера землі змінилася, почало дихати. Воно стало аэробне. Причому анаэробне життя, коли відбувся цей еволюційний крок, воно нікуди не зникло. Воно і залишилося зараз. Просто воно існує далі і відійшло на периферію. Воно вже є неосновним, не домінуючим. Домінуючим є аэробне, а анаэробне залишається. Тобто при кожному еволюційному кроці ми не можемо сказати, що коли хтось іде від когось, то минулий зникає, минулий залишається. Просто вони йдуть окремими шляхами. Наступних займають нові екологічні ніші, минулий займає щось не таке пристосоване, менше активне. Далі це аэробне життя, пройшло наступний етап, і воно ускладнилося. І найбільше ускладнення, яке воно пройшло, це перетворення з прокаріотів на еукаріоти, коли декілька клітин з'єдналися між собою симбіотично і утворили еукаріотичну клітину. Причому знов таки, прокаріоти залишилися. І вони чудово себе відчувають. Так, вони малі і примитивні, але ви бачили на минулому слайді, що тих самих археїв в біомасі надзвичайно також багато, як і бактерії. Потім ці еукаріотичні живі істоти, вони об'єдналися і стали багатоклітинними живими організмами. Але знов таки, і одноклітині також чудово себе почувають і існують зараз у великій кількості. Потім ці багатоклітинні живі організми, вони диверсифікувалися, вони розділилися, і вони стали вже справжніми тваринами. А іншим шляхом пішли рослини, іншим шляхом пішли гриби. Причому тут насправді є певні питання, тому що цілком можливо, що кроки 4 і 5 можливо треба поміняти місцями. Можливо диверсифікація на гриби, рослини, тварини вона відбулася до того, як утворилися багатоклітинні організми. Скоріше все саме так – об'єднання, диверсифікація. Але не факт. У нас дуже мало данних про історію в цей період часу, тому ми можемо лише припускати, як і коли це відбувалося. В будь-якому разі, оці багатоклітинні живі організми еволюціонували, еволюціонували, і врешті-решт вони перетворилися з безхребетних медуз на хребетних тварин, якими є ми з вами. Але при цьому, знов таки, безхребетні нікуди не зникли. І хто колись плавав, наприклад, в Одесі, в Чорного моря, він знає, що іноді туди, біля берега приносять величезну кількість медуз, і плавати там абсолютно неможливо. Тому ті собі безхребетні чудово з тебе також почувають, але, знов таки, вони не є довіночі. Потім ті хребетні тварини, ну та, пікал, ті ж самі риби, вони поступово починають виходити на сушу, вони поступово починають опановувати новий тип рельєфу для свого існування, новий тип міста для свого існування. Але при цьому, деякі риби виходять на сушу і перетворюються на амфібі, а більш частина риб вона залишається у воді, і вона чудово себе у воді почуває, і вона продовжує свою еволюцію абсолютно паралельно. Далі, деякі з цих амфібій, вони почали поступово відходити від води, і вони вже перетворилися на рептилі. Але, знов таки, не всі, тому що частина амфібій залишилася біля води, і ті шамі жаби і рапухи, наприклад, вони чудово живуть і зараз, і вони не потребують кудись відходити їм дуже комфортно біля певних водой. Далі, деякі тварини, які відійшли від суші, вони вимирали, а деякі тварини, вони вижили. І от ті тварини, що вижили, вони фактично стали домінуючими твариними суходолу, це савті і птахи. Причому, коли ми кажемо, що деякі вимирали, ми, звичайно, розуміємо, що вимирали далеко не всі рептилі, і ті самі, наприклад, крокодили, живуть себе чудово в Флориді, живуть себе чудово в Африці, в Нілі, і вимирання певних рептилій не означає повного знищення цього таксот. Ну і врешті-решто, останній крок, деякі з тих савтів отримали розум, отримали свідомість, отримали інтелект, і ми тепер вже їх називаємо людиною. Хоча, звичайно, що щодо розумності деяких представників виду Хому Саппінс, у автора цього відео, ну і, мабуть, не тільки у нього, є досить великий сумнів. І хоча такі 10 кроків еволюції я написав саме для людини, але для будь-якої живої істоти, яка живе зараз, можна побудувати абсолютно аналогічні кроки. Тому що еволюція, за своєю хронологією, вона пройшла однаковий шлях, що для нас, що для будь-якої іншої живої істоти на Землі. Будь-яка інша жива істота також має ті ж самі 3,7 мільярду років еволюції, ті ж самі 3,7 мільярду років нащурів, які, відповідно, з певним чином змінювалися, виживали, перетворювалися на щось інше, підкорювали нові типи рельєфів, нові типи кліматичних зор. Якщо ми будемо дивитися, наприклад, на еволюцію мурах, тому помітимо, що ця еволюція не менш складна, ніж еволюція людини. Просто вона, мабуть, нам особисто не так цікава, бо ми антропоцентристи, бо ми хочемо дізнаватися щось про саме нас. Але з точки зору мурах були ті ж самі кроки, і вони також пройшли з кожі кроки, і вони теж перетворилися на дуже високо організовану групу організмів. І той самий мурашник – це надзвичайно складна структура, де кожна є певні свої функції. Є фуражири, є ті, що захищають, є ті, що годують наступні покоління, є ті, що розмножуються, є ті, що розвідники, які знаходять шлях до нової гіші, є ті, що відмічають цей шлях. Тобто це складна система, це складна комплексна групова організація, яка теж виникла в результаті дуже довгої, дуже складної еволюції, і мурахи в еволюційному плані нічим не поступаються нам людям. Це просто паралельна гілка еволюції. І будь-яка тварина, будь-яка рослина, будь-який гриб, який існує зараз на Землі, він пройшов схожий, такий самий тривалий шлях в сторій Землі. Ну, а як вже еволюційнувала людина більш детально, і що це таке антропогенез, і як ці всіхому еректус хому хабіліс перетворювалися один на одного, і які в нас є докази того, що це дійсно так відбувалося? І взагалі, чи коректно казати, що людина пішла від мавпи, чи в цьому реченні є певні помилки? І таке речення не може бути стверджене. Це вже тема для зовсім іншої лекції, тому що еволюція людини, це є лише невеличка частина еволюції життя на Землі. Еволюцію життя на Землі ми в принципі закінчили, і ми пройшлися по всім еонам, по всім основним ерам і по всім основним періодам від початку утворення Землі і до появи людини, до сучасного вимирання, до якого призвела саме тіяльність людини. Ну і на цьому мабуть все. Дякую за увагу. Сподіваюся, вам було цікаво.