Перейти до змісту

Позаземне життя, позаземний розум та позаземні цивілізації

Опубліковано: 2024-01-04

Позаземне життя, позаземний розум та позаземні цивілізації

Шановні слухачі, я вас вітаю на завершальній частині моєї лекції про свідомість, розум і інтелект і в цій частині лекції ми поговоримо про пошук позаземних цивілізацій. Ми поговоримо про позаземне життя, яке воно може бути, як його люди шукають, які можуть бути позаземні цивілізації, скільки їх може бути, як їх знов таки шукають і чи варто це робити. Отже, ми можемо сказати, що з часів, коли людство освідомило, що воно живе на лише невеличкі планеті навколи типової зірки, в той самий час воно замислилося, а чи існує хтось ще поза межами землі. Мабуть ще з часів Джордана Бруно, який стверджував, що у Всесвіті існує нескінченна кількість таких самих світів, як наша земля, людство тікавилося, чи дійсно біля інших зірок на інших планетах живуть якісь інші, схожі на нас або зовсім не схожі живі істоти, які мають також свідомість, розум, які створили свою власну цивілізацію. І тут слід відразу відзначити, що існує дві проблематики, які виглядають дуже схожими, але насправді абсолютно різні. Це проблематика пошуку позаземного життя і проблематика пошуку позаземної цивілізації. Життя – це значно більш широке поняття, ніж цивілізація. Навіть якщо ми подивимося на нашу землю, то життя на землі існує більше ніж три з половиною – мільярди років. В той час як людина, як біологічний вид – лише два мільйони років, а людській цивілізації – кілька тисяч років, причому лише останні 100 років наша цивілізація досягла можливостей, коли ми можемо потенційно щось відправляти в космос і приймати щось в космосі. Тобто фактично лише 100 років з 3,5 мільярда років історії життя на Землі ми є дійсно космічною цивілізацією. Тому, незважаючи на те, що нам цікаво дізнатися і про позаземне життя, і про позаземні цивілізації – це різні питання. Бо потенційно у Всесвіті може існувати величезна кількість планет, на яких існує позаземне життя, про яке ми нічого ніколи не дізнаємося, а кількість цивілізації, звичайно, набагато менша. Тобто позаземні цивілізації – це лише невеличка частина з гіпотетичної множини позаземного життя, яке може існувати. Прямих можливостей спостерігати, прямих можливостей побачити в якийсь телескоп позаземне життя людство не має. І коли ми кажемо про його пошуки, то, мабуть, найпростіше його шукати не десь там, біля інших зірок, а в межах нашої Солнечної системи. Одна з гіпотез появи життя на Землі, яка називається панспермія, стверджує, що життя на Землі, первісне життя, найпростіше, прокаріатичне життя на Землі, було занесено з космосу, з певними астероїдами, з певними матеоритами, які впали колись в первинний океан нашої Землі, давши початку всій еволюції життя на Землі. Тому цілком логічно можна пропустити, що ці зародки, що ці спори життя, вони впали тоді не тільки на Землю, а не і якісь інші планети Солнечної системи. Чи навпаки, що вони зародилися десь на інших планетах Солнечної системи, а потім були через певні космічні катастрофічні події відкинуті у космос і потім заселили Землю. Тому цілком логічно пропустити, що десь у Солнечній системі або колись давно існувало життя і ми тоді можемо шукати його сліди, або життя існує і зараз, але в таких умовах, коли це ми не можемо напряму побачити. Якщо казати, наприклад, про сліди життя, яке колись можливо існувало у минулому, то тут зрозуміло, що ми відразу звертаємо увагу на планети земної групи, це Венера і це Марс. Це досить схожі до землі планети, зараз жодних слідів життя ми там не бачимо, але це не означає, що життя не було колись, бо на тому ж самому Марсі за сучасними уявленнями колись існувала і гідросфера, і атмосфера, тому цілком можливо, що і життя там також існувало. Якщо ми кажемо про планети, які більш віддалені від Сонця, то це звичайно, що газові гіганти, на яких життя зараз звичне нам життя, органічне життя неможливо, але у тих гігантів є велика кількість супутників. І деякі з тих супутників, наприклад, супутник Титан, це єдиний супутник в Сонячній системі, який має дуже щільну атмосферу, щільність якої приблизно, яку атмосфера землі, чи супутник Юпітера Європа, чи супутник Енцелад, де під товстим шаром Криги, як вважається зараз, існує океан з рідкої води. Вважається, що десь там, на Титані, на Європі, на Енцеладі, можливо існувало колись, а можливо існує і зараз життя, проте це не звична нам життя, це не звична нам цивілізація, це найпростіше життя, яке можливо користується певними геотермальними джерелами під товстим шаром льоду і існує десь там в Кливинах. Його шукають. Це не є наукова фантастика. Регулярно космічні проєкти НАСА намагаються дослідити сліди життя, яке існувало колись. Наприклад, вони шукають певні гази, наприклад газ фосфін у атмосфері Венери, вони шукають сліди життя на Марсі. Марсоходи, той самий Curiosity, той самий Perseverance, в тому числі досліджують, чи могло там колись існувати життя, які сліди воно залишило. Існують проєкти по пошуку, наприклад, життя десь там під льодом на спутниках, існують інші проєкти, але в будь-якому разі, не зважаючи на те, що людство намагається це зробити, знайти позаземне життя в мезах сонячної системи з початку космічної ери, поки що жоден проєкт по пошуку такого життя позитивного результату не дав. Так, якісь сліди ми знаходимо, але довести однозначно, що це саме сліди життя ми поки що не можемо. Якщо ж казати про життя поза межами сонячної системи, то тут все значно важче. Навіть якщо біля якихось зірок, які знаходяться відносно далеко від нас, існує якесь життя, в жоден телескоп ми ніколи не зможемо його побачити. Якщо на певній планетці, біля зірка Альфа Центавра, біля Сіріуса, біля Вегги, існує просте, дуже просте, схоже на земні бактерії, археї життя, ми ніяк не можемо це побачити напряму. Тому нам спочатку треба зрозуміти, а де взагалі це життя нам варто шукати. І зараз вважається, що якщо принципи, за яким відбувається еволюція у Всесвіті схожі, то і життя, яке зародилося колись на Землі, повинно зароджуватися у схожих умовах на інших планетах біля інших зірок. І ті схожі умови, вони називаються певною зоною, вони називаються зоною зладовласки. За ім'ям героїні казки, яка колись прийшла до трьох видметів, яка сказала, о, це ліжко завелике для мене, я тут не буду спати, о, це ліжко замале, я тут теж не буду спати, о, а це ліжко якраз, о, ця тарілка завелика, я з нею не буду їсти, о, ця тарілка дуже мала, я з нею також не буду їсти, о, а ця тарілка якраз під мене. Так само і тут. Планети обертаються навколо зірок на різних абсолютних орбітах. Якщо планета обертається дуже близько до зірки, то там будуть величезні температури, там неможливо існування рідкої води, там неможливо існування щільної атмосфери, будь-яка щільна атмосфера, будь-яка рідка вода будуть знищені дуже потужним випробінюванням зірки. Це типові умови, наприклад, як біля планети Меркурі. Про жодне життя на Меркурії, які знаходяться дуже близько до Сонця, не може йти. Якщо планети обертаються дуже далеко від зірки, вони отримують навпаки від неї дуже мало світла. Якщо ми кажемо про віддалені планети гіганти, як, наприклад, Уран і Нептун, то відстань від Сонця така, що Сонце виглядає на цих планетах як просто яскрава зірка. Тому там, знов таки, не може існувати рідкої води. Знов таки, вони складаються лише з льоду і гірських певних порід, ціліцею Мадвам, Кремені. І знов таки, ми вважаємо, що життя, схожене земне, там не могло зародитися. Бо земне життя, воно потребує рідкої води. Тобто ми вважаємо, що існує певна зона між дуже холодним і дуже горячим. І саме ця зона, яка називається зоною Золотовласки, це та зона, де ми б хотіли знайти сліди життя біля інших планет. Якщо казати саме про Сонячну систему, то зараз зона Золотовласки, зона, де можна шукати життя, вона обмежується фактично орбітою Землі і, мабуть, трохи орбітою Марса. Якщо б Марс був трохи більшого розміру, якщо б на Марсі була більш активна тектоніка, яка б не давала застигнутий марсіанським літосферним плітам більш активний вулканізм, то, можливо, на Марсі і зараз зберіглася б атмосфера, і зберіглася б гідросфера, і потенційно, можливо, було б знайти життя на Марсі. Ну, але з Марсом нам не пощастило. Тобто, наявність планети у цій зоні не означає, що там буде життя, але означає, що потенційно там воно, можливо, на відміну від інших зон, де навіть потенційно схожене земне життя не може вигодити. І знов таки, ми не можемо шукати це життя напрягом. Ми шукаємо сліди, які могли утворити це життя. Це так звані біосигнатури, тобто біопідписи. Ми вважаємо, що життя в процесі своєї життєдіяльності створює певні хімічні сполуки. Ці хімічні сполуки, вони мають певні спектри випромінювання і поглинання. Якщо ми знайдемо десь в атмосферах інших планет сполуки хімічні тим самим спектральним методом, які будуть схожі на продукти життєдіяльності земних живих організмів, то мабуть там десь існувало або існує життя. Але це абсолютно не факт. Можливо, ці сполуки виникли іншим чином. У нас є аргументи на користь цієї думки. Наприклад, ми знаємо, що весь кисень в атмосфері землі був створений анаэробними бактеріями, які колись поступилися місцями аэробними, створивши для них більш сприятливі убоги. Бо ніде більше в сонячній системі вільного кісту в атмосфері немає. Ми знаємо, що інші деякі гази також утворюються в результаті життєдіяльності живих організмів. Ми можемо писати великий рев'ю про пошук віддалених сигналів життя на віддалених екзопланетах, але це не доводить, що там існує життя. Життя шукати дуже важко. Значно легше шукати не життя, а цивілізацію. Бо, на відміну від життя, цивілізація, просунта цивілізація, залишає значно більше слідів у космосі про своє існування. Причому те, що я казав, що існує певна зона Златовласки, де ми хоч хочемо знайти життя, це є певним проявом так званого вуглецевого шовінізму. Це уявлення про те, що життя, якщо воно десь і існує, повинно бути дуже схоже на земне. Все земне життя базується на чотирьох хімічних елементах, це НОХ, причому вуглець є основою цього життя, на чому будуються всі інші органічні молеки. Але абсолютно необов'язково, що повинно бути позаземне життя саме таке. Так, вуглець дуже зручних. На основі вуглеця можна побудувати величезну кількість молеків. Наша молекула днк, 4 нуклеотиди, аденін, гуанін, тимін, цитозин, урацил у молекулі рнк, усі ці білки, все це будується саме на основі вуглецю. Це все утворилося колись у рідкій воді. Але, в принципі, може бути життя на основі кремнію, а не вуглецю. Якщо ми подивимося в періодичну систему елементів, ми побачимо, що кремній одразу під вуглецем. Тобто він має схожі хімічні властивості. Це називається теорією органокремнієвої еволюції, органокремнієва хімія. Так, кремніх не такі вдалих, він потребує не води для свого формування життя на основі А, певних кислот. Так, кількість сполук, які можуть видикнути на основі кремнію, значно менш. Але все ж таки потенційно таке життя можливо. Його теж можна в принципі варто розглядати. Може бути взагалі життя на основі металів, може бути життя на основі сірки. Якщо казати більш загально, то може взагалі бути життя на чисто енергетичній основі. Наприклад, плазмове життя. І це не є якоюсь науковою фантастикою. Існують велика кількість наукових праць, де люди це досліджують. Наприклад, якщо ми кажемо про життя на основі металів, то ми можемо побачити тут статтю Life-like cells are made of metals, тобто схожі на живі клітини, створені з металів. Де відповідок показано, що на основі металів можна утримувати схожі з живими організмами об'єкти. Або, наприклад, ми можемо дізнатися, що первинні мікроорганізми на Землі використовували ту саму сірку для своєї життєдіяльності. Сірка, вона не така зручна, звичайно, як кремні і гуглець. Але потенційно? Чому б ні? Еволюція дуже складна річ. Якщо умови несприятливі для появи одного життя, може бути інша. Якщо ми кажемо про зовсім неорганічні речі, то тут також є багато варіатів. Відома стаття, книжка Фрэнка Дрейка, про якого я буду розповідати, коли буду казати про формулу Дрейка про життя на нейтронних зірках. Тут ви можете також побачити наукові статті, де розглядається можливість схожої до живої еволюції, але в чистій плазмі. Де також буде конкуренція за певні поживні речовини, де також буде ускладнення певних плазмових структур. Тобто це фактично вже будуть розумні кульові близки. Звичайно, що це все єпотетичні об'єкти. Але принципово життя не має обмежуватися лише схожим на земне. Життя можливо абсолютно різне у космосі. Тому ми не можемо сказати, що лише в зоні золотовласки його треба обов'язково шукати, бо ніде іншого немає. Можливо, воно десь є ще. Можливо, десь в фотосфері зірок. Чи десь дуже близько до зірки, там, де температури надвелики, де вуглецеве життя не може бути, а Кремнієва цілком може. Тобто варіантів дуже багато. Але всі ці форми життя є епотетичними. Ми не знайшли жодного життя навіть в межах нашої сонячної системи, яка досліджена дуже добре. Єдине життя, про яке ми знаємо, це земне життя. Ми можемо лише припускати, що десь у космосі існує щось схоже на земне або щось не схоже на земле, і лише припускати, яким воно може бути. Але незважаючи на те, що ми абсолютно нічого не знаємо про життя поза межами землі і навіть не впевнені, що воно взагалі існує, це нам не заважає шукати позадземні цивілізації. Бо знов таки, позадземні цивілізації шукати значно простіше, ніж позадземне життя. Бо знайти примітивні бактерії десь біля сусідньої зірки майже неможливо. А якщо б там жила просунута цивілізація, то ми б відразу це побачили. Відразу тут слід відмітити, що пошук позадземних цивілізацій не має нічого спільного з так званою наукою, але насправді це псевдонаука-уфологія. Всі популярні міфи про нібито прибульців – це абсолютний фейк. Жодних греїв не існує. Ніяке НАСО ніде їх не ховає. І рептилоїдів, які нібито володарують світом, також не існує. Рептилії – це примітивні організми, які були колись проміжною стадією еволюції між амфібіями і птахами та совцями. Жодного рептилоїдного впливу на нашу життя немає, ми люди самі впливаємо на нашу цивілізацію. Ніякі рептилоїди не володарують, звичайно, нашим світом. І ніякої зони 51, де приховані НЛО не існує, але ніяких НЛО неопізнаних літаючих об'єктів там ніякий уряд США також не ховає. І вони не падали на землю, і не будували піраміди в Античному Єгипті. Чудово відомо, як люди самі побудували ці піраміди величезною працію рабів. І ніхто людей не викрадає, і ніхто не проводить з тих альєм прибульців над людьми досліди. Уфологія – це типова псевдонаука. Наука також шукає позаземні життя, позаземні цивілізації, але абсолютно іншими методами. Ніхто не бере інтерв'ю у людей, які нібито викрадали прибульці, щоб про них щось дізнатися. Шукають використовуючи наукові методи, використовуючи радіотелескопи, використовуючи звичайні телескопи, використовуючи телескопи, які знаходяться в космосі, використовуючи інші методи, але не так. Чому ми взагалі вважаємо, що десь у космосі можливо існування інших позаземних цивілізацій? Які підстави припускати це? Підстав таких достатньо багато. По-перше, всесвіт дуже великий. Видиме, всесвіт, який ми можемо побачити в сучасні телескопи, має діаметр приблизно 100 мільярдів світлових років. В цьому всесвіті сотні мільярдів галактик. В кожній галактиці сотні мільярдів зірок. Навіть в нашій галактиці від 200 до 400 мільярдів зірок, які більшою чи меншою мірою схожі на сонць. А це є типова галактика, така саме як галактика Андробеди і інші галактики. Тобто всесвіт є дійсно величезний, тому цілком можна логічно припустити, що десь ще є умови дуже схожі на наші. Земля, планета, на якій ми живемо, і сонце, зірка, навколо якої земля обертається. Це абсолютно типові планети і зірка. Такі планети і зірка могли виникнути в будь-якому іншому місці нашого всесвіті. Навіть в нашій галактиці величезна кількість зірок дуже схожих на наше сонце. Причому ми зараз знаємо, що майже біля кожної зірки існують свої планетарні системи, які дуже схожі на нашу планетарну систему. І таких галактик, як наш чумацький шлях, знов таки безліч, сотні мільярдів. Вже зараз відкрито більше п'яти тисяч екзопланет. Це планет поза межами нашої сончної системи, і ми це лише починаємо їх дослідження. Це лише в найближчих околицях сонця. Якщо казати про нашу галактику, то там трильйони, мабуть, планет. Цілком логічно припустити, що десь ще, на якісь ще планетки, біля якоїсь ще зірки, могла виникнути цивілізація, схожа на Землю, схожа на людей. Тут також треба відразу відмітити, що наука не займається пошуком життя десь в інших світах. Бо коли ми кажемо про інший світ, коли ми кажемо про подорож між світами, про якийсь мульти-всесвіт, то це не наукова термінологія, це не наукова сфера діяльності. Наука не займається в лобках паралельними світами, бо паралельний світ – це за визначенням щось псевдонауку. Для того, щоб якось контактувати з чимось, щоб отримувати якусь інформацію фізичним шляхом, використовуючи певні прилади, ми повинні, щоб там ця інформація була відправлена, і у нас діяли однакові фізичні заходи. Тому все, що стосується подорожіх між іншими паралельними світами, це сфера релігійного міфологічного образу світу, це міфи, це казки, це саєнсфікшен, це не саєнсфікшен, але в будь-якому разі це не наука. Наука займається виключно нашим сесвітом, і наука шукає позадземній цивілізації виключно науковим метом. Ну добре, ми не знаємо, чи існують цивілізації десь, ми не знаємо скільки їх, а чи можемо ми спробувати, незважаючи на те, що ми не знаємо про їх основання, встановити з ними, з тим самим позадземним розумом, контакт. Навіть якщо цей розум існує, то контакт з ним буде дуже і дуже і дуже складним. І перша причина цього – це величезні відстані у космосі плюс обмеженість швидкості світла. Швидкість світла – це найбільша швидкість, яка взагалі може бути існувати в нашому Всесвіті. Жоден об'єкт у Всесвіті не може рухатися швидше, ніж швидкість світла – 300 000 км на секунду. Тому якщо ми хочемо обмінюватися певною інформацією з цивілізацією, яка живе біля сусідньої зірки, то ми повинні обмінюватися в режимі «я відправив тобі повідомлення, через багато років ти його отримав, через ще більше років я отримав від тебе відповідь». Навіть до сусідньої, найближчої до нас зоряної системи Альфа-Центавра, це подвійна зірка, біля якої ще знаходиться додаткова Проксима Центавра – 4 світлових роки. Тобто потрібно чотири роки, щоб інформація дійшла від нас до Альфа-Центавра, і ще чотири роки, щоб повернулася. До інших зірок – десятки, сотні, тисячі, сотні тисяч, мільйони і мільярди світлових років. Ну такі далекі, як мільярди світлових років, мільйони – це вже зірки поза межами нашої галактики, про них поки що мова не йде, але навіть в нашій галактиці це сотні, і тисячі, і десятки тисяч світлових років. Причому абсолютно немає підстав стверджувати, що цивілізації, з якими ми хочемо контактувати, якщо вони існують, вони саме поруч з нами. Можливо вони на іншому кінці нашої галактики. Якщо це так, навіть якщо прямо зараз там живе цивілізація, дуже розумна цивілізація, яка готова з нами спілкуватися, яка готова нас в цьому навчити, сигнал від нас вони отримують лише через 100 тисяч років, і лише через 200 тисяч років ми отримуємо від них відпад. Будь-які ідеї про те, що можна просто взяти і з одного місця всесвіту опинитися миттєво в іншому, як це полюбляють в різних фільмах типу зоряних війн, це не наукова фантастика. Жодних кротових дір поки що не знайдено, жодних наукових теорій про те, що ми могли б подорожувати кудись миттєво, а не повільно, не має в сучасній фізиці. Тому, на жаль, ми завжди обмежені саме швидкістю світла, а через величезні розміри у всесвіті процес обміну інформацію дуже повільний. І хоча ми не знаємо, де ці цивілізації знаходяться, ми не знаємо, чи існують вони взагалі, ми можемо певним чином оцінити, скільки їх у нашій галактиці існує. Одну з найбільш відомих формул для оцінки кількості цивілізацій, які готові з нами вступати в контакт в нашій галактиці чумацький шлях, запропонував відомий астроном Фрэнк Дональд Дрейк, ви бачите його на фотографії, поруч з його найвідомішою формулою, яка так і називається, формула Дрейка, або рівняня Дрейка. Н до рівня Р, ФП повноште на НЕ, на ФЛ, на ФІ, на ФЦ і на Л. Що ж це за множники, які треба перемножити між собою, щоб отримати Н кількість цивілізацій? Це множники, які включають різні ймовірності існування різних об'єктів. По-перше, це кількість зірок, які утворюються в нашій галактиці за певний проміжок часу, наприклад, за один рік. Далі, цю кількість зірок ми повинні помножити на ту частину зірок, які мають навколо себе планетарні системи. Далі, ми повинні помножити цю величину на кількість планет, які знаходяться в зоні золотовласки, тобто планет, які придатні до появи життя. Далі, ми повинні помножити на коефіцієнт, який враховує, з якою ймовірністю з'явиться життя, якщо для нього існують придатні умови. Далі, ми повинні помножити це на ймовірність того, що це буде не просто життя, а життя, яке отримає розум, тобто це буде фактично цивілізація. Наступне, коли ми отримали цивілізацію, ми повинні помножити це на ймовірність того, що ця цивілізація буде здатна до спілкування з іншими космічними цивілізаціями. Бо навіть якщо це цивілізація типу єгипетської, чи цивілізація типу середньовічної європейської, звичайно, що ніякий контакт з нами не зможе вийти. Ті будівельники пірамід чи будівельники Стоунхенша чи будівельники чудових європейських середньовічних саборів, вони не здатні до космічного спілкування. І останній меножник – це довжина в роках, скільки така цивілізація буде існувати і скільки часу вона буде бажати спілкуватися з іншими цивілізаціями. Якщо ми перемножимо всі ці ймовірності, то ми якраз і отримуємо отінку того, скільки цивілізацій існує в нашій галактиці і здатні до контакту з нами. Ми дуже важко можемо оцінити деякі з цих параметрів. Можете побачити на цю шкалу, що вони йдуть від абсолютно відомих нам до абсолютно невідомих. І якщо казати про самого Дрейка, то Дрейк отримав в цій формулі величину 10. Тобто він отримав, що в нашій галактиці існує більше 10 цивілізацій, які здатні до контакту з нами. Але ніхто не знає точних значень цих параметрів. Ми знаємо єдину планету, на якій існує життя – це Земля. Ми знаємо єдиний вид, який отримав розум – це хомосапіанс люди. І ми знаємо єдину людину, яка створила цивілізацію – це наша людська цивілізація. Тому нам дуже важко оцінити ці ймовірності. Ви можете побачити на цьому слайді типові оцінки для параметрів у формулі Дрейка, які існують зараз. Деякі параметри оцінені дуже добре. Наприклад, ми знаємо, що в нашому всесвіті приблизно 7 зірок з'являються щороку. Ми знаємо, що ймовірність того, що біля зірки буде певна планетарна система – від 80 до 100%. Щодо планет в зоні Золотогласки, то тут вже починаються певні розбіжності. Тобто, за різними оцінками, біля кожної зірки від 0,5 планет в цій зоні, тобто, біля однієї з двох зірок така існує планета, до двох, тобто, біля кожної зірки в середньому дві такі планети. Але знов таки, тут відмінність невелика, а от далі починається повна невизначеність. Якщо ми кажемо про кількість планет, на яких могло виникнути життя, то тут оцінки різняться від 1 до 100%. Якщо ми кажемо далі ймовірність того, що з життя, простого життя, виникне розумне життя, тобто, що утворення людини, поява людина в процесі еволюції, це був закономірний чи випадковий результат, то тут знов таки, оцінки від 1 до 100%. Або це була величезна випадковість, або це була закономірність і будь-яка еволюція закінчується появою розумної тварин. Далі знов таки, ми нічого не знаємо про те, з якою ймовірністю цивілізація забажає спілкуватися з іншими космічними цивілізаціями, але тут ми оцінюємо 50 на 50, тобто від 50 до 100%, що ця цивілізація забажає з кимось спілкуватися. І далі знов невизначена величина, ми не знаємо скільки років буде існувати така цивілізація. Ми знаємо, що людська цивілізація існує приблизно 100 років в режимі можливості спілкування з кимось ще, але ми не гарантуємо, що це буде і далі. Декілька разів за цей час людство було на грані свого винищення, були величезні світові війні, були величезні можливості для ядерної війни, яка може знищити все людство. Ніхто не гарантує, що людство переживе ще одне сторіччя, ніхто не гарантує, що людство буде існувати через 500 років, ми можемо себе знищити. Тому тут оцінки йдуть від 100 років в дуже песимистичному сценарії, який означає, що будь-яка цивілізація знищує себе дуже швидко, до 10 000 років в дуже оптимістичному, який стверджує, що такі цивілізації живуть дуже допом. Якщо ми перемножимо всі ці величини, то ми отримуємо значення від 001, тобто ймовірність 1 сота, до 100 000. Тобто кількість цивілізацій у галактиці може бути або значно менша, ніж у Донеця, це означає, що лише в одній зі 100 галактик виникає розумне життя. До 100 000 означає, що в нашій галактиці може бути 100 000 і більше розумних цивілізацій. Але навіть якщо взяти надзвичайно песимістичну оцінку 1 сота, то слід розуміти, що в нашому Всесвіті мільярди, сотні мільярдів галактик. Якщо 100 мільярдів помножити на 1 соту, то це означає, що біля інших зірок в будь-якому разі повинні десь виникати цивілізації. Так, дуже далеко, але вони повинні бути. Не може бути такого, що ми є єдиною цивілізацією взагалі у Всесвіті. Ну не виходить це. І тут виникає великий парадокс. Цей парадокс помітив відомий фізик Енріко Фермій, який був одним з творцем, до речі, ядерної зброї. Він відкрив багато у фізиці. Статистика фермій Дірака, на його честь названі ферміони. Це не так вже важливо в курсі наукового образу світу. А важлива те, що він запропонував парадокс фермій, який помічає невідповідність між результатом, який ми отримали, і тим, що ми бачимо. Парадокс звучить так. Якщо цивілізації інші існують, і їх у Всесвіті достатньо багато, то де вони? Де ви, живі істоти? Ми не чуємо вас. Ми бачимо абсолютно темряву. Ми бачимо абсолютно порожнечу. Ми не бачимо ніде у Всесвіті жодних слідів діяльності іншої цивілізації. Тобто цей парадокс фактично полягає у тому, що якщо позаземні цивілізації існують і їх чумало, то чому ми це не бачимо? Чому нема ніде слідів їх діяльності? У цьому парадоксу є багато різних можливих вирішень. Інші вчені пропонують якісь інші вирішення. Одна з таких єпотез розв'язку парадоксу Фермії – це так звана єпотеза унікальної Землі, яка каже, що наша Земля і наше Сонце – це нетипова планета і це нетипова фірка. Якщо казати про Сонце, то Сонце займає надзвичайно особливу траєкторію в нашій галактиці. Воно знаходиться в певному місті, де надзвичайно мала концентрація зірок, мала концентрація червоних гігантів, мала концентрація наднових. Біля нас, ближче до нас знаходиться дуже великий рукав стріляця. Далі від нас знаходиться знов такий надзвичайно великий рукав прасея. В цих двох рукавах спіральної галактики чумацький шлях дуже багато зірок, які регулярно вибухають як на днові. І ті вибухи на днові регулярно стерилізують будь-які планети, які можуть там обертатися. Тобто нам пощастило. Ми нібито в певному такому ізальованому пузері. І це ця сфера ізальована. Вона рятує нас від потужних космічних подіг, які б могли життя будь-яке знищити. Біля нашої планети надзвичайно рідко відбухаються вибухи наднових, хоча вважаються, що деякі з цих вибухів спричинили великі вимирання в історії Землі. Крім того, Землі надзвичайно пощастило з місяцем. Наш місяць – це дуже дивний об'єкт. Для супутника він дуже великий. Всі інші супутники в сонячній системі значно менші, ніж своя планета. А місяць він порівняний у розміри з Землею. Вважається, що місяць колись утворився з частини Землі, коли велика протопланета Тея зіштовхнулася з великою протопланетою Геєю, відкинувши на орбіту частину матерії і утворивши цей супутник. Місяць він дуже сильно стабілізував Землю і фактично дозволив в стабільних умовах розвиватися життю на Землі і сформувати складне дійсно багатоклітинне, еукаріотичне, розумне життя. Але це далеко не єдина можлива гіпотеза. Взагалі всі ці гіпотези, а ми не знаємо, що є з них вірною, вони вводять певну ідею, певне поняття так званого великого фільтра. Великий фільтр – це щось, що в певний момент часу обрізає життя будь-якого об'єкта, будь-якої цивілізації, будь-якої планети. При чому, якщо цей фільтр був колись в минулому, то, можливо, нам дуже пощастило. Це означає, що наша цивілізація, наше життя випадково пройшло через цей фільтр і далі нас чекає лише щасливе майбутньо у Всесвіті. Можливо, ми дійсно перші, хто його знає. Але більш пессимістичні теорії кажуть, що насправді такий фільтр чекає нас колись в майбутньому. Що нам ще треба пройти цей фільтр і лише коли ми його пройдемо, ми перетворимося на справжню галактичну цивілізацію. Поки ми його не пройшли, зарано про щось казати. Що може бути таким фільтром? Ну, по-перше, якщо це оптимістичні сценарії, які ми вже пройшли, то це поява життя. Поява життя, якщо це дуже рідкісна подія, то це дійсно фільтр, майже ніде воно не з'являється. Якщо незамалі воно з'явилося, о, чудово, тоді тепер вже піде все за гарним сценарієм. Або це поява багатоклітивних організмів. Бо звичне життя, примітивне життя, яке існувало протягом більшої частини історії життя на Землі, амфібії, археї, прокариоти, без ядра, це примітивне життя, яке не здатне до будь-яких космічних подорожей, до будь-яких космічних подій. Багатоклітивне життя, воно вже отримало здатність поступово отримати розум. Або цей фільтр, це був саме поява людино-розумної. Можливо, фільтр, це була поява істоти, яка здатна усвідомлювати себе, яка здатна до абстрактного мислення, яка здатна творити. Можливо, так. Бо знов-таки три з половиною мільярда років на Землі жодного розуму, жодної свідомості не існувало. Були лише примітивні інстинкти. А потім з'явилася людина, яка все змінила. Якщо казати про песимістичні сценарії, то це сценарії, які чекають нас у майбутньому. І якщо ми через них пройдемо, ми перетворюємося на велику цивілізацію електричного масштабу. Якщо ні, загинемо. Це може бути певна ядерна війна. Тобто вважається, що всі цивілізації, які доходять до вивчення ядерної енергетики, вони знаходять ядерну зброю, і використовуючи цю зброю вони знищують себе. Якщо ми себе не знищимо, нам пощаститься. Але ніхто не гарантує, що в певній країні, що володарює ядерною зброєю, не прийде до влади людина абсолютно crazy, яка вирішить використати цю зброю, щоб показати, який він магутній президент. Ну, тоді нам не дуже пощастить. Але сподіваюся, що все ж такого не буде. Або перехід в віртуальність. Можливо, всі цивілізації на певному етапі переходять з регального життя у комп'ютерну симуляцію і вже більше не затікавлені вивчати космос, вивчати Всесвіт, а затікавлені створювати віртуальні світи. Або, можливо, цей фільтр, це саме величезні відстань. І цивілізації, вони розвиваються, розвиваються, розвиваються, але навіть коли вони стають дуже розвинутими, вони назавжди залишаються прикутими до своєї зірки. Бо відстані у космосі такі великі, а швидкості світла у порівнянні з ними такі маленькі, що жодна цивілізація ніколи не зможе відлетіти від своєї зірки і заселяти інші зірки. І тоді, можливо, ми завжди будемо існувати до кінця існування сонця біля нашої землі. Ми не знаємо, де цей фільтр, в минулому чи в майбутньому. Якщо в минулому, то нам дуже пощастило. Якщо в майбутньому, то пощастить нашим нащадкам, якщо вони будуть існувати. Але, незважаючи на те, що ми не знаємо, чи одні ми, ми не знаємо скільки інших цивілізацій, ми хочемо все ж таки отримати від них певну інформацію, певні сигнали. І цілком виникає зрозуміла ідея, як взагалі шукати позадземні цивілізації, як шукати способи обмінюватися з ними інформацією. Ну, звичайно, не листами. Звичайно, жодна листаноша не віднесе лист до сусідньої зірки. Звичайно, це не може бути звук, бо звук знов таки не розповсюджується у відкритому просторі, у космосі, у вакумі. Тому це може бути виключно електробагнітна хвиля. Тому цілком зрозуміло, що ми повинні дивитися в певні телескопи і в певному діапазоні хвиль шукати сліди діяльності інших цивілізацій. Діапазони хвиль бувають зовсім різні. Це бувають радіохвилі, довгі хвилі. Це буває інфрачервоне світло. Це буває видиме світло. Це буває ультрафіолетове світло. Це буває рентгенівське і гамове промінювання. Все це світло, але різних частот. Звичайні телескопи працюють у видимому діапазоні, але видимий діапазон дуже недобрий для пошуку слідів інших цивілізацій. Навіть наша земля дуже неяскрава у Всесвіті. Якщо з сусідньої зірки дивитися, ми ніколи не побачимо землю у порівнянні з самим сонцем, бо яскравість видима сонця на багато порядків більша, ніж землі. Так само інші діапазони теж не будуть сприятливі для того, щоб шукати позаземні цивілізації. І найкращі для цього, як вважається, це радіодіапазон. Бо саме в радіодіапазоні певна цивілізація, наприклад, людька, може випромінювати в космос значно більше сигналів, ніж будь-яка зірка. Бо в радіодіапазоні саме земля сяє на весь Всесвіт, на відміну від сонця, яке випромінює дуже слабко саме в цьому діапазоні. І цю ідею про можливість шукати позаземні цивілізації використовуючи радіодіапазон. Цю ідею запропонували ще у піщі 1959 року в статті Searching for Interstellar Communications, яка була оплікована в журналі Nature, де, відповідно, запропонували використовувати потужні радіотелескопи, щоб дивитися на радіосигнали від інших цивілізацій. І цей проект пошуку следів інших цивілізацій він так і отримав назву SETI Search for Extraterrestrial Intelligence у пошуках позаземного розуму. Цей проект розпочався з виходу цієї статті у 1959 році. З 1971 року за цей проект взялося NASA North American Space Agency, Північноамериканська космічна агенція. Воно вкладало в цей проект велику кількість в Рошейхі. Використовувалися найпотужніші радіотелескопи у Землі, які спостерігали за космосом, які шукали сліди радіо від інших зірок. Використовувалися декілька тисяч таких телескопів, але нічого вони не почули. І це не дивно. Навіть якщо ми кажемо про Землю, то перше радіо людство страворило трохи більше ніж 100 років тому. Перші сліди радіо відійшли в космос саме тоді. Якщо навіть існує якась цивілізація поруч з нами, то для того, щоб вона почула наші радіосигнали, вона повинна бути на відстані не більше ніж 50 світлових років, щоб вона могла нам відповісти. Але навіть наша галактика вона величезна. Розмір нашої галактики складає 100 тисяч світлових років. Тому ймовірність того, що цивілізація розумна буде саме поруч з нами, дуже мала. А якщо ця цивілізація далі, вона і зараз не отримала наші радіосигнали, і вона навіть не знає, що нам треба відповідати. Крім того, якщо ця цивілізація сама відправила певні сигнали, ми теж їх почуємо далеко не відразу. Ми можемо почути лише ці сигнали, що були відправлені колись, а не відправляються зараз. Причому Земля досягла максимум випромінювання в радіотеапазоні в 20-му стріччі. Зараз постопово вона випромінює все менше і менше цих електромагнітних виль, бо людство переходить на певні оптоволоконні технології, людство використовує технології стільникового зв'язку, які розповсюджуються на менші відстані, мають меншу потужність, і потужних радіозв'язок між сусідніми континентами вже використовуються далеко не так інтенсивно. Тому зрозуміло, що, можливо, інші цивілізації теж пройшли цей шлях, і вони просто нічого не випромінюють. Вони перейшли вже на повний обмін інформацію саме у певних оптичних волокнах чи якось ще. Тому цей проект нічого не дав за час свого існування. Через певну кількість років людство перейшло до іншого проекту, який називається SETI-HOPE. Це був величезний проект розподіленних обчислень. Тобто сліди пошуку цивілізацій поза межами землі, які приходять на радіотелескопи, шукали не просто в певних обчислювальних центрах, а шукали на звичайних комп'ютерах люди по всій землі, які встановлювали собі спеціальне програмне збезпечення і обробляли інформацію від радіотелескопів. Цей проект тривав теж біля 30 років. Величезна кількість людей, величезна кількість ресурсів була в ньому задіяна. Наскільки мені відомо, з 2020 року він вже більше не працює, він активно не роздає людям завдання в пошуку цих сигналів, і він також нічого не знайшов. Тобто можна пройти до висновку, що за 60 років проекту Сети жодних радіослідів інших цивілізацій ми не знайшли, але це не означає, що не буде продовжений цей пошук далі. Буде, можливо, продовжений, можливо, іншим шляхом, можливо, на інших телескопах, можливо, іншим способом, але в будь-якому разі люди будуть і далі щось шукати. І це не єдина ідея, як можна шукати подоземні цивілізації. Ще одна ідея, наприклад, полягає у тому, що, як вважається, будь-яка просунута цивілізація завжди потребує для свого життя величезну кількість енергій. Будь-яка просунута цивілізація буде вимагати всю енергію своєї зірки для того, щоб вона існувала. Логічно припустити, що для того, щоб використовувати енергію зірки, ми можемо просто цю зірку оточити певною сферою, яка буде сприймати її випромінювання. І така сфера вона називається сферою Дайсона на честь людини, яка першу запропонувала цю ідею. І тобуст логічно припустити, що просунуті цивілізації будуть будувати сфери Дайсона навколо своїх зірок для того, щоб повністю отримувати всю енергію від цих зірок. Ми можемо начебто побачити ці сфери Дайсона. Це буде об'єкт, який нічого не випромінює у видимому діапазоні, бо ця сфера поглинає все випромінювання. Але він буде теплий, тому що для життя потрібні певні температури. Тобто він буде інфрачервоний об'єкт, який не випромінює видимо світло, який має гравітацію. І люди шукають такі об'єкти, люди шукають такі сфери Дайсона і знов таки поки що нічого не знайшли. Причому слід відразу зрозуміти, що це наші дуже примітивні уяви. Ніхто абсолютно не гарантує, що просунута цивілізація буде настільки примітивно використовувати енергию, оточувати зірку примітивними сонячними панелями, щоб сприймати повністю всю енергию. Можливо, така цивілізація взагалі не потребує енергиї. Можливо, вона навчиться видобувати енергію з вакуума. Можливо, вона навчиться витягувати цю енергию прямо з середної зірки. Тобто ми не розуміємо, що ця цивілізація зможе, а що не зможе. І ці наші досить примітивні уявлення про те, як би ця цивілізація існувала, вони схожі на уявлення примітивної людини, що велика цивілізація, велика зброя – це дуже великих лук, за допомогою якого всі зможуть стріляти в своїх ворогів. Бо ця людина не знає нічого про гармати, про вибухівку, про ядерну зброю, вона лише опроксимує свій досвід на майбутнє. Так само і сфера Дайсона – це опроксимація наших уявлень на майбутнє. Чи можемо ми все-таки спілкуватися листами, використовуючи, наприклад, космічні кораблі? Ну, потенційно, звичайно, що так, але дуже і дуже і дуже повільно. На двох, мабуть, найвідоміших космічних апаратах, які були запущені зі Сполучених Штатах ще в кінці 70-х років, це Voyager 1 і Voyager 2, були встановлені на борту золоті диски, на яких відправлено у космос послення до іншої цивілізації. Там є в тому числі закодоване координатами певними космічними положення землі, певні відомості про людство, збірник невідоміших музичних творів людства і в тому числі привітання до іншої цивілізації 55-ма мовами, в тому числі українською мовою, там не записано. Пересилаємо привіти з нашого світу, бажаємо щастя, здоров'я і многое літа. І от ця золота грамплатівка, вона на борту цього космічного корабля, летить кудись у космос і десь приблизно через 40 тисяч років цей космічний корабель Voyager буде пролітати біля сусідньої зірки і, можливо, цивілізація, яка там існує, його спіймає, прочитає, здогадається, як розшифрувати цю грамплатівку і відправить нам схожу грамплатівку в відповідь. Якщо ми через 80 тисяч років ще будемо існувати, то ми зможемо її отримати у відповідь і послухати музику іншого світу. Але, звичайно, що це зовсім не спосіб спілкування. Звичайно, що такий спосіб не відповідає жодним потребам людства і, звичайно, що спілкування подібним способом не є актуальним. І коли ми кажемо про спілкування з іншими цивілізаціями, то тут насправді виникає ще одне, досить велике питання. А чи взагалі це потрібно? Бо існує така досить поширена думка, що проєкти типу CETI Search for Extraterrestrial Intelligence і йому подібні насправді несуть для землі дуже серйозню небезпеку. Бо ніхто не гарантує, що ці поземні цивілізації, якщо вони існують, не будуть агресивними і що вони не забажають взагалі знищити Землю. І тому цілком логічно пропустити, а може взагалі не слід турбувати ці цивілізації, поки ми не будемо наївні з ними. Тому існує досить багато думок про те, що взагалі такі проєкти слід поки що тимчасово припинити. Є дуже цікаві книжки, де якраз розглядається, що може бути з земною цивілізацією і чому тут є небезпека. Ну, бо перше, я хочу навести цитатус книжки Ковадло Боха, яка була написана окреком у 80-х роках, де якраз порівнюється ця ситуація земля і пошуку інших цивілізацій. Ми сидимо на нашому дереві і цвірінкаємо, як дурні пташки, вже понад століття, дивуючись, чому ніхто з птахів не відповідає. У галактичному небі повно ястробів, ось чому. Тих, хто не знає достатньо, щоб мовчати, з'їдають. Або ще краще цю аналогію розвинув вже у 21-му старіччі відомий китайський письменник Люці Сінь, який написав трилогію пам'ять про минуле землі Проблема трьохтіл, перша книга, я точно знаю, вона перекладна українською мовою, темний ліс і третя книжка, я не впевнююся. Що Люці Сінь каже у своїй трилогії? Він каже, є декілька тверджень, які тілком очевидні і зрозумілі. Уявімо собі величезну кількість цивілізацій, які розподілені по всьому Всесвіту. Через те, що в Йурок в нашому Всесвіті теж велика кількість. Припустимо, що для кожної цивілізації першою основою є виживання. Перша основна потреба будь-якої цивілізації – це виживання. Припустимо, що будь-яка цивілізація, так само як людські цивілізації, беззупинно розширюється, намагаючись завоювати все більше і більше місця для свого існування, все більше і більше батель. Але наш Всесвіт є обмеженим, наша галактика є обмеженою, тому завжди починає виникати конкуренція. І логічних можливих єдиних висновок з цього, з обмеженості ресурсів і нескінченого розвитку будь-якої цивілізації, є у тому, що будь-яке розумне життя у Всесвіті завжди буде зіштовхуватися з усім іншим життям у боротьбі за існування. І тому будь-яка цивілізація, яка досягне великих масштабів, буде знищена іншими цивілізаціями, які ще більш просутні. І це означає, що людям, можливо, не варто взагалі шукати позадземні цивілізації, а варто розвиватися самим, і лише коли ми станемо потужною цивілізацією, тоді, коли ми будемо з ними на рівних, ми вже зможемо щось далі робити. Це все, що я вам хотів розказати про пошук позадземних цивілізацій і позадземних життям. Давайте якось розумуємо три частини нашої лекції, які були записані. Отже, питання розум і свідомості, які стоять перед людством, це одні з найбільш загадкових і нерозв'язаних досі питань. Ми усвідомлюємо, що самі ми маємо розум, ми маємо свідомість, ми маємо інтелект, ми є розумними тваринами, які усвідомлюють себе. Але існує в той же час велика кількість загадок від кількість відкритих питань, на які ми досі не дали відповідь. Ми досі не знаємо, чи є, наприклад, свідомість у тварин, ми досі не знаємо, чи можна створити оперативний Ми не знаємо, що існує десь крім землі інших, позаземний розум та позаземні цивілізації, якщо вони існують, то які, як з ними контактувати і чи взагалі варто з ними контактувати. Всі ці питання поки що залишаються відкритими, і пошук в відповіді на ці питання залишається нами. На цьому все, дякую за увагу!