Еволюція життя¶

Еволюція життя на Землі — це історія послідовного ускладнення живого від перших прокаріотів (~3,7–3,8 млрд років тому) до людини, розказана в прив'язці до геологічної шкали часу. Лекція «Частина 1/4» охоплює перші три еони докембрію (Гадей, Архей, Протерозой) і межу з Фанерозоєм (кембрійський вибух); «Частина 2/4» (Палеозой) уже інтегрована нижче; «Частина 3/4» (Мезозой) інтегрована нижче; «Частина 4/4» (Кайнозой) інтегрована нижче — це завершальна лекція серії.

Огляд (Overview)¶

Історія життя тісно пов'язана з геологічною історією Землі, бо ми пізнаємо минуле лише через осадові гірські відкладини, а не через «машину часу». Найбільша одиниця геологічного часу — еон (eon). Виділяють чотири еони: Гадей (Катархей), Архей, Протерозой і Фанерозой; іноді перші три об'єднують у супереон Докембрій (Криптозой), залишаючи Фанерозой окремо. Кожен еон (крім Гадея) ділиться на ери, а ери — на періоди. Межі між еонами відповідають ключовим подіям: Гадей→Архей = поява життя; Архей→Протерозой = киснева катастрофа; Протерозой→Фанерозой = кембрійський вибух; межі ер у Фанерозої — переважно масові вимирання (падіння астероїда, мегавулкани).

Ключові деталі / Підтеми¶

Гадей (Hadean) — ~4,5–3,8 млрд років тому¶

Перший еон, почався з утворенням Землі та всієї Сонячної системи (~4,5 млрд років тому) під час стиснення газопилової хмари.
Межі умовні (точного року утворення/завершення не знаємо); тривав приблизно 700 млн років.
Життя не існувало. Не було гідросфери (океанів, річок, морів), атмосфери в сучасному розумінні й тим більше кисню.
Протоземля зіткнулася з протопланетою Тея; зовнішні шари Теї відкинуло на орбіту, і вони гравітаційно стиснулися в Місяць. Планета тоді руйнувалася — про життя не могло йтися.
Гірських відкладин, що відповідають Гадею, практично немає (нічому було відкладатися).

Архей (Archean) — ~4,0/3,8–2,5 млрд років тому¶

Поява життя — ключова риса, що відрізняє Архей від Гадея і стала межею між еонами.
Життя виникло у воді, найімовірніше в геотермальних джерелах (багатих на поживні речовини, зокрема нуклеотиди); суходолу воно не займало ще мільярди років.
Перші живі істоти — найпростіші прокаріотичні одноклітинні: бактерії та археї (дві паралельні гілки еволюції, що виникли майже одночасно; археї, ймовірно, первинніші).
Сліди діяльності — ціанобактеріальні мати (stromatolites) у найдавніших породах Австралії та Гренландії (~3,7–3,8 млрд років тому); вони свідчать про існування життя, але не про його внутрішню будову.
Атмосфера вже існувала, але не киснева; розмноження — лише безстатеве (поділ примітивної клітини).
Всі сучасні організми походять від спільного предка ЛУКИ (LUCA) — див. Походження життя; гіпотези абіогенезу та світу РНК викладені в окремій лекції і на сторінці гіпотеза світу РНК.

Протерозой (Proterozoic) — ~2,5 млрд – ~540 млн років тому¶

Початок умовний (~2,5 млрд років тому, «красива цифра»), кінець чіткий — кембрійський вибух (~538 / 542 / умовно 540 млн років тому).
Гідросфера об'єдналася в єдиний океан; життя досі лише у воді.
Киснева катастрофа (Great Oxidation Event): ціанобактерії відкрили фотосинтез і як «відходи» виробляли кисень, якого самі (будучи анаеробами) не потребували. Спочатку кисень витрачався на окислення заліза (смугасті залізисті формації) й не накопичувався; зрештою, коли все окислюване вичерпалося, O₂ почав накопичуватися в атмосфері (~2,5–2,4 млрд років тому).
Для анаеробів це була катастрофа: вони отруїли власну атмосферу киснем і масово вимерли (нині анаероби — археї — лишилися в екстремальних умовах).
Для аеробів це дало енергетично вигідніше дихання; аеробні бактерії витіснили анаеробів і стали домінуючими.
Реакція метану (CH₄) з киснем → CO₂ + H₂O зменшила парниковий ефект (CO₂ — слабший парниковий газ за CH₄) → глобальне похолодання → Гуронське зледеніння і «Земля-сніжка» (Snowball Earth), що тривала ~300 млн років. Життя вижило під кригою біля геотермальних джерел.
«Нудний мільярд» (Boring Billion) — ~1,8–0,8 млрд років тому: стабільні умови, майже без критичних змін, повільна еволюція.
Поява еукаріотичної клітини через симбіоз (ендосимбіоз) кількох прокаріотів: одна бактерія проникла всередину іншої, прокаріоти перетворилися на органели — стало можливим складніше життя.
~1,7 млрд років тому — перші багатоклітинні організми (колонії без поділу на тканини, напр. губки); тоді ж з'явилося статеве розмноження, що різко прискорило еволюцію.
~1,2 млрд років тому — перші складні водорості (рослини), теж через об'єднання ціанобактерій.
Наприкінці Протерозою — диверсифікація, перші тварини: безхребетні (медузи); остання частина еону іноді зветься «віком медуз» (440–540 млн років тому). Слідів майже не лишилося (тіла з води).
Люди та гриби мають спільного предка саме в Протерозої; разом із тваринами вони — гетеротрофи й належать до надгрупи задньоджгутикові (опістоконти): хітиновий екзоскелет грибів споріднений із хітином членистоногих, кінцевий продукт метаболізму — сечовина, як у тварин.

Фанерозой (Phanerozoic) — останні ~540 млн років (межа з Протерозоєм)¶

«Період явного життя» (грец. phaneros — явний, zoe — життя): про нього ми знаємо багато з викопних відкладів, тоді як до кембрійського вибуху слідів мало.
Ділиться на три ери: Палеозой, Мезозой, Кайнозой (кожна — на періоди: Палеозой — кембрій, ордовик, силур, девон, карбон, перм; Мезозой — тріас, юра, крейда; Кайнозой — палеоген, неоген/четвертинний).
Межі ер — масові вимирання: Палеозой→Мезозой = Пермське вимирання; Мезозой→Кайнозой = Крейдове вимирання (астероїд, мегавулкани).
Кембрійський вибух (~538 млн років тому) — раптове зростання різноманітності тварин; причина остаточно невідома. Можливо, різноманітність була й раніше, але поява скелету лишила сліди у відкладах; можливо, це був реальний сплеск. Він не має стосунку до Теорії Великого вибуху (13,8 млрд років тому, походження Всесвіту) — студенти часто їх плутають.
Подальша еволюція (Палеозой → Мезозой → Кайнозой): Палеозойська ера докладно розглянута в розділі нижче; Мезозойська ера (тріас, юра, крейда: динозаври, архозаври, археоптерикс, Крейдове вимирання) докладно розглянута в розділі нижче; Кайнозойська ера (палеоген, неоген, антропоген/четвертинний: розквіт ссавців, антропогенез, сучасне вимирання) докладно розглянута в розділі нижче.

Палеозойська ера (Paleozoic) — ~541–252 млн років тому¶

Перша ера Фанерозою, від кембрійського вибуху до Пермського (найбільшого) вимирання. Ділиться на шість періодів: кембрій, ордовик, силур, девон, карбон (кам'яновугільний), перм. Для життя на суходолі ключовою стала поява озонового шару (озон O₃ — захисний екран від ультрафіолету; прозорий для видимого світла, тож не заважає фотосинтезу). Без нього вихід складного життя з моря на суходіл був би неможливий, а люди у сучасному вигляді не виникли б.

Кембрійський період (~541–485 млн р. тому): життя досі лише у воді. Серед скам'янілостей ~80–90% — трилобіти (членистоногі з карбонатом кальцію в панцирі, що добре зберігся; тому ми бачимо їх найбільше, а не тому, що вони були єдиними). З'являються коралові поліпи, головоногі молюски, перші хребетні зі скелетом (Хайкоуїхтіс, Пікая, Хайкоуелла) — формою схожі на риб, але рибами не є. Спільна риса водних тварин — «рибоподібна» форма як оптимальна для середовища (конвергентна еволюція; так само крила в літаючих істот різного походження).
Ордовицький період (~485–444 млн р. тому, ~40 млн років): розквіт водоростей (зелених, червоних) і членистоногих (трилобіти). На суходолі — перше життя: примітивні лишайники біля водойм. Завершується Ордовицьким вимиранням (межею з силуром) — пов'язане з дрейфом континентів: Гондвана посунула до південного полюса, утворилася крижана шапка, клімат різко охолов; види, пристосовані до теплих морів, масово вимерли. Тривало, імовірно, мільйони років (поступове, а не миттєве).
Силурійський період (~444–419 млн р. тому, ~25 млн років): повноцінні (хоч і <10 см) рослини на суходолі (куксонії); членистоногі в морях сягають величезних розмірів (ракоскорпіони до 2,5 м). Малі членистоногі формують примітивні легені й починають виходити на суходіл. Остаточно формуються хребетні (риби, згодом амфібії, рептилії, птахи, ссавці). Загальне правило: нове середовище підкорюють спочатку найменші (найлегше адаптуються), і лише згодом вони збільшуються; під час вимирань найбільші тварини гинуть першими.
Девонський період (~419–359 млн р. тому, ~60 млн років): життя повністю підкорило суходіл; перші величезні ліси (не квіткові, а папороті, напр. археоптериси). Риби досягають величезних розмірів (через конкуренцію хижак–здобич обидві сторони збільшуються). З'являються перші амфібії, що виходять на суходіл. Перехідна форма риба→амфібія — тіктаалік (відкритий Нілом Шубіним на Алясці; назва з мови корінних народів); темі присвячена книжка «Риба в середині нас» (Inner Fish). Зі скелетом: спочатку твердими стали зуби (у хижаків), потім із зубів сформувався череп і решта кісток; п'ять пальців на кінцівці — історично вихідна кількість (у деяких тварин пальці згодом відмерли).
Кам'яновугільний (карбоновий) період (~359–299 млн р. тому): жаркий і вологий клімат — ідеальні умови для амфібій (вони полюбляють тепло й вологу), тому амфібії стають домінуючим наземним життям. Назва — від кам'яного вугілля, що утворилося з решток тодішнього життя (зокрема Донбас); людства тоді ще не було. Концентрація кисню в атмосфері сягнула піку ~35% — через це комахи досягли найбільшого розміру за всю історію (трахейне дихання залежить від вмісту O₂; бабки ~75 см у розмаху крил, багатоніжки ~2,5 м). За сучасної низької концентрації кисню гігантські комахи не могли б дихати.
Пермський період (~299–252 млн р. тому): клімат холодний і сухий; вологі ліси зникають, поступаючись пустелям і сухим рівнинам (виживають лишайники та примітивні хвої). Амфібії, не пристосовані до сухості, витісняються рептиліями, що стають домінуючими. Переваги рептилій перед амфібіями: (1) відкладають яйця на суходолі (амфібії — лише ікру у воді, навіть головастики живуть у воді); (2) шкіра захищена від пересихання. Тому рептилії підкорили засушливі ділянки далеко від води. «Курка чи яйце»: яйце (амніотичне) з'явилося раніше за птахів/рептилій, коли перші рептилії вийшли на суходіл. Перехідна ланка амфібія→рептилія — сеймурія (~280 млн р. тому): уже захищена від пересихання шкіра, але ще розмножується ікрою у воді. У кам'яновугільному періоді лінія амфібій розділилася на синапсидів (майбутні ссавці, тобто ми) і зауропсидів (майбутні рептилії й через динозаврів — птахи); відтак ми з птахами — давні родичі, але пішли різними шляхами (~300 млн років окремої еволюції мозку). Ссавці теж з'явилися в кінці Палеозою (перм), але були дрібними й нечисленними.
Пермське (найбільше) вимирання (~252 млн р. тому) — найбільша катастрофа в історії життя: загинуло 96% видів морських тварин, 70% наземних, 57% родів і 83% видів комах (єдине вимирання, що масово вразило і комах). Причина невідома (кандидати — астероїд, вулканізм, дрейф континентів; кратера, подібного до чіксулубського за крейдового вимирання, не знайдено). Вимирають види, а не окремі особини/популяції (біорізноманіття, а не чисельність). Великі вимирання прискорюють еволюцію, звільняючи екологічні ніші: пермське дало змогу з'явитися архозаврам (птерозаври, крокодилоподібні, динозаври) і завершило Палеозой, відкривши Мезозой (епоху динозаврів, ~251–66 млн р. тому: тріас, юра, крейда); відродження біосфери після нього тривало ~30 млн років. Лектор також згадує «шосте вимирання» — сучасне, спричинене діяльністю людини (найшвидше за всю історію).

Мезозойська ера (Mesozoic) — ~251–66 млн років тому¶

Друга (і середня) ера Фанерозою, «епоха динозаврів», що почалася після Пермського вимирання й тривала ~175 млн років. Ділиться на три періоди: тріас, юра, крейда. Після пермського вимирання екологічні ніші звільнилися, і домінуючими наземними хребетними стали рептилії, зокрема група архозаврів («владних ящерів»: динозаври, птерозаври, крокодилоподібні); крокодили — паралельна гілка, а не нащадки динозаврів.

Тріасовий період (~250–200 млн р. тому): клімат теплий і сухий — ідеальні умови для рептилій. Єдиний суперконтинент Пангея розколовся спочатку на північну Лавразію й південну Гондвану, а потім — на менші континенти. Архозаври швидко зайняли звільнені ніші. Еволюційна перевага динозаврів — перехід на двоногий (біпедальний) рух: кінцівки змістилися відносно тулуба, обмін речовин прискорився, активність і темпи еволюції зросли (подібно до незалежного переходу ссавців на двоногість). Термін «динозавр» (від грец. deinos — страшний, sauros — ящір) запровадив 1842 р. Річард Оуен. Перші динозаври були дрібними (розміром із собаку), водним способом життя, згодом вийшли на суходіл і стали бігати на задніх лапах; деякі повернулися на чотири лапи, інші лишилися хижаками, інші стали травоїдними (типовий ранній представник — ставрикозавр).
Юрський період (~200–145 млн р. тому): теплий і вологий клмат, величезні ліси з папоротей і голонасінних; динозаври досягли величезного розміру й заселили всі континенти (включно з Антарктидою, що тоді ще не була вкрита кригою). Амфібії не змогли посісти ніш — усі екологічні ніші вже зайняли динозаври (приклад того, як великі вимирання розчищають місце для нових груп). Поп-культура: «Парк юрського періоду» науково неточний — тиранозаври й велоцираптори жили в крейдовому, а не юрському періоді (від юри їх відділяє ~75 млн років; від людини тиранозаврів відділяє лише ~65 млн років, тобто вони ближчі до нас, ніж до юри).
Динозаври та супутні групи: динозаври — лише частина різноманітних архозаврів; плезіозаври (морські, до 20 м, довга шия, кінцівки-ласти) і птерозаври (літаючі, радше схожі на жирафа з крилами) — паралельні гілки, не споріднені з динозаврами. Невідомо, чи були динозаври теплокровними; існують аргументи за шкіру й за пір'я (близькі до сучасних птахів, ніж до рептилій).
Археоптерикс (першоптах) — перехідна ланка рептилія→птах: мав кігті на крилах і зуби (риси рептилій), але вже — крила, пір'я й здатність літати (риси птахів). Можливо, тупикова гілка, але близька до предків птахів.
Політ винайдено незалежно 4 рази: (1) комахи, (2) птерозаври, (3) птахи (археоптерикс), (4) рукокрилі (ссавці) — конвергентна еволюція: крила різної будови, не споріднені.
Крейдовий період (~145–66 млн р. тому): клімат теплий, рослинність рясна; замість голонасінних і папоротей з'являються покритонасінні (квіткові) рослини — епоха гігантів (гігантозаври, аргентинозаври; повних скелетів не знайдено — реконструкції за поодинокими кістками). Птерозаври досягли найбільших розмірів; ссавці досі дрібні (мишеподібні), але їхня чисельність повільно зростає; наприкінці періоду з'являються сучасні ящірки та наймолодша група — змії.
Крейдове (найвідоміше) вимирання (~66–65 млн р. тому) — поклало край Мезозою. Вижили нептахи динозаври загинули, але птахи — це й є динозаври (одна з груп, єдина, що пережила вимирання; «вимерли динозаври» некоректно — люди їдять динозавра, коли їдять курку). Загинули майже всі великі чотирилапі тварини, крім крокодилів і морських черепах; плезіозаври, птерозаври, багато молюсків. Масштаб менший за пермське: ~16% морських і ~18% наземних видів (проти 92% за пермського). Для еволюції життя це вимирання було менш значущим — більшість груп (плазуни, черепахи, ящірки, крокодили, ссавці, корали, наземні рослини) пережили його. Причина остаточно невідома: астероїд (Юкатан, затока Мексики, сліди падіння знайдено) — головна гіпотеза, але вона має недоліки (хронологія/тривалість), тож пропонують і вулканізм (деканські трапи в Індії), «майстрихську регресію» (падіння рівня моря), хвороби, наднову, отруєння квітковими рослинами, поїдання яєць ссавцями, або все разом. Тривалість — від кількох років до кількох тисяч (не миттєво). Лектор додає курйоз: ~20–30 студентів щороку пишуть, що динозаврів знищила «діяльність людини» — хоча до появи людини-сучасної лишалося >60 млн років. Після Крейдового вимирання настала Кайнозойська ера (палеоген, неоген, четвертинний/антропоген) — див. розділ нижче.

Кайнозойська ера (Cenozoic) — ~66 млн років тому — дотепер¶

Третя й остання ера Фанерозою, «епоха ссавців», що почалася після Крейдового вимирання (~66 млн р. тому) і триває нині. Ділиться на три періоди: палеоген, неоген і антропоген (четвертинний, дещо застаріла назва). Після зникнення нептахих динозаврів звільнилися екологічні ніші, і домінуючими наземними хребетними стали ссавці (плацентарні, сумчасті, яйцекладні — тоді приблизно в рівній кількості).

Палеогенний період (~66–23 млн р. тому): на початку — теплий вологий тропічний клімат; найбільшими тваринами суходолу спочатку лишалися птахи (напр. діатрими — бігаючі хижі птахи заввишки до 2,2 м), але невдовзі ссавці їх наздоганяють і перевершують у розмірах. Бурхливе зростання різноманіття квіткових рослин і комах (бджоли); у морях розвиваються кісткові риби; виникають пращури сучасних груп — копитні, слони, примати (ми), рукокрилі, кити (ще не гіганти). Філогенетичний підхід (класифікація за генетичною, а не морфологічною подібністю) зблизив несхожих тварин: кити, дельфіни, касатки, жирафи, олені, свині об'єднуються в кладу китопарнокопитні (кити походять від парнокопитних; перехідна ланка — пакіцет). У середині палеогену клімат прохолоднішав, джунглі поступилися рідколіссям і рівнинами. ~36–34 млн р. тому починає замерзати Антарктида (антарктична течія, формування суцільного льодовикового щита) — початок сучасного льодовикового періоду. ~25 млн р. тому в Азії виникають степи — новий тип рельєфу, до якого ідеально пристосовані коні; живуть гігантські ссавці (індрикотерій — до 8 м заввишки, 15–20 т). Континенти остаточно розділяються: Південна Америка й Австралія ізольовані, тож сумчасті та яйцекладні (качкодзьоб, кенгуру) збереглися там, де плацентарні їх витіснили; Панамський перешийок (~3 млн р. тому) знов з'єднав Америки, і північна фауна майже витіснила південну.
Неогенний період (~23–2,5 млн р. тому): клімат стає близьким до сучасного (кліматичні зони вже відповідають нинішнім); процвітають степові травоїдні (бики, олені, коні) і нові хижаки. Рукокрилі підкорюють повітря — четверті тварини (після комах, птерозаврів, птахів), що опанували політ; кити остаточно займають моря. Плацентарні стають домінуючими скрізь, крім Австралії. Антропогенез (еволюція людиноподібних): за молекулярним годинником ДНК гоміноїди розділялися так: ~16 млн р. тому відокремилися гібони; ~9 млн — орангутани (гомініди → гомініни); ~6 млн — горили (→ гомініні); ~4 млн — шимпанзе (→ гомініна, предки людини).
Антропоген (четвертинний) період (~2,5 млн р. тому — дотепер): поява й еволюція людини. Гомініна перетворюється на Homo (homo habilis → homo erectus → численні гілки, зокрема яванська людина як тупикова), зрештою на Homo sapiens. Людина не походить від мавпи лінійно: існувало кілька видів (homo sapiens, homo neandertalis, денисівська людина) як паралельні, а не предкові гілки; неандертальці — корінні європейці, витіснені/асимільовані H. sapiens близько 60–50 тис. р. тому. Усі позаафриканські люди зберігають ~2% неандертальських генів (і певну частку денисівських у азіатів). У четвертинному періоді в Північній півкулі формується Гренландський льодовиковий щит, що то зростав (сягаючи Нью-Йорка й Києва), то відступав — льодовиковий період триває й нині. Вимерла північна мегафауна (мамонти, шерстисті носороги, великорогі олені, печерні ведмеді/леви) — найімовірніше через діяльність людини (порівняння біомаси великих тварин до/після приходу людини в Африку, Австралію, Північну Америку, на Мадагаскар). Лектор завершує 10 умовними кроками еволюції людини (життя → аеробність → еукаріоти → багатоклітинність → диверсифікація на тварин/рослин/грибів → хребетні → вихід на суходіл → амфібії → рептилії → ссавці → людина): на кожному кроці предкова гілка не зникає, а лишається на периферії. Наголос на сучасному («шостому») вимиранні, спричиненому людиною: серед великих ссавців ~60% біомаси — велика рогата худоба, 36% — люди, лише 4% — дикі тварини; загалом рослини (~82% біомаси), бактерії (~12,8%), гриби, археї, комахи (42% тваринної біомаси) домінують над людиною. Еволюція життя на Землі цим завершена (від утворення планети до появи людини й сучасного вимирання).

Суперечності та відкриті питання¶

Точні межі еонів умовні (Гадей, початок Архея); «красиві цифри» (2,5 млрд, 540 млн) обрано зручності заради, а не за точними подіями.
Причина кембрійського вибуху невідома: чи це справжній сплеск різноманітності, чи артефакт появи скелету (більше скам'янілостей), чи взагалі «вибуху» не було.
Чому життя виникло так швидко (~200 млн років після появи води) — незрозуміло; це, утім, дає оптимізм для пошуку позаземного життя (якщо процес закономірний, схожі умови в космосі також породять життя).
Як саме утворилася гідросфера (вулканічні виверження чи крижані астероїди/комети) — питання відкрите.
Виживання життя під час «Землі-сніжки» (~300 млн років) пояснюють різними гіпотезами (неповне зледеніння, рідка вода під кригою біля геотермальних джерел) — остаточно не доведено.
Причина Крейдового вимирання (~66 млн р. тому) остаточно не з'ясована: астероїд (Юкатан) — головна гіпотеза, але в ній є прогалини (точна хронологія/тривалість), тож конкурують вулканізм (деканські трапи), «майстрихська регресія», хвороби, наднова, отруєння квітковими рослинами, поїдання яєць ссавцями, або комбінація чинників. Твердження «птахи — це динозаври» (динозаври не вимерли повністю) — сучасний погляд, що уточнює застаріле «динозаври вимерли».

Джерела та посилання¶

Еволюція життя. Частина 1/4. Гадей, Архей, Протерозой. Лекція з курсу «Науковий образ світу» — транскрипт лекції: геологічна шкала (еон/ера/період), Докембрій і Фанерозой, Гадей (Тея, Місяць), Архей (бактерії/археї, ЛУКА), киснева катастрофа й Гуронське зледеніння, «нудний мільярд», еукаріоти, багатоклітинні, статеве розмноження, спільний предок грибів і тварин, кембрійський вибух.
Еволюція життя. Частина 2/4. Палеозойська ера. Лекція з курсу «Науковий образ світу» — транскрипт лекції: озоновий шар і вихід на суходіл, кембрій (трилобіти, перші хребетні), ордовицьке вимирання (дрейф Гондвани), силур (рослини, ракоскорпіони), девон (ліси, риби, тіктаалік — перехідна форма риба→амфібія), карбон (амфібії, пікова концентрація O₂, гігантські комахи), перм (рептилії, синапсиди/зауропсиди, сеймурія), Пермське (найбільше) вимирання й перехід до Мезозою.
Еволюція життя. Частина 3/4. Мезозойська ера. Лекція з курсу «Науковий образ світу» — транскрипт лекції: Мезозой (епоха динозаврів ~251–66 млн р. тому), тріас (Пангея→Лавразія/Гондвана, архозаври, біпедальність динозаврів, ставрикозавр), юра (ліси з папоротей, динозаври на всіх континентах, помилки «Парку юрського періоду»), паралельні гілки (плезіозаври, птерозаври), археоптерикс як перехідна ланка рептилія→птах, політ винайдено 4 рази, крейда (покритонасінні рослини, гігантозаври/аргентинозаври, дрібні ссавці), Крейдове вимирання (~66 млн р. тому: астероїд Юкатан + альтернативи, «птахи — це динозаври»), перехід до Кайнозою.
Еволюція життя. Частина 4/4. Кайнозойська ера. Лекція з курсу «Науковий образ світу» — транскрипт лекції: Кайнозой (~66 млн р. тому — дотепер), палеоген (розквіт ссавців, філогенетичний підхід і китопарнокопитні, замерзання Антарктиди та початок льодовикового періоду, степи, ізоляція Австралії/Південної Америки), неоген (сучасний клімат, рукокрилі як 4-ті літуни, антропогенез за молекулярним годинником ДНК), антропоген (Homo sapiens, паралельні гілки неандертальців/денисівців, Гренландський щит, зникнення мегафауни, сучасне «шосте» вимирання, 10 кроків еволюції людини).
Походження життя — зв'язок: абіогенез, світ РНК, ЛУКА, хронологія появи життя ~3,7–3,8 млрд років тому (фундамент для цієї сторінки).
Гіпотеза світу РНК — зв'язок: лектор посилається на неї як на пояснення первинності генетичної інформації.
Теорія Великого вибуху — зв'язок: кембрійський вибух (~538 млн років тому) часто помилково плутають із Великим вибухом (~13,8 млрд років тому); це різні події.
Позаземне життя, позаземний розум та позаземні цивілізації — зв'язок: швидка поява життя на Землі підвищує ймовірність життя в схожих умовах інших світів.