← На головну

Що може бути швидшим за світло? Надсвітлові явища з точки зору науки. Науково-популярна лекція.

Опубліковано: 2026-08-21

Що може бути швидшим за світло? Надсвітлові явища з точки зору науки. Науково-популярна лекція.

0:00 · Шановні слухачі, я вас вітаю. Під час минулих лекцій ми вже відправлялись в мандрівки квантовим світом. Ми подорожували в часі. Ми дивились на чорні тіри, на антисвіт і навіть намагалися побачити те, що було до початку часів. Але всі ці подорожі були

0:21 · дуже довгі. А було б чудово, погодьтеся, от подорожувати миттєво. От щойно ти тут в Києві раз і вже одразу там без довгихних переїздів, що були якісь такі, ну, телепорти, як у фантастичних фільмах, або гіперпросторовий стрибок, як у зоряних війнах. От натиснув кнопку і опинився одразу десь біля іншої зорі, на іншому кінці нашого всесвіту. Ось так.

0:53 · І ти вже зовсім в іншому місці. Ще раз.

0:56 · і ти взагалі невідомо де. Фантастика, на жаль, так. Але якщо задатись питанням, що дозволяє реальна фізика і чи можливі в реальності миттєві, ну або хоча б дуже швидкі подорожі у просторі, то починається зовсім інша історія. Е,

1:14 · сучасна наука стверджує: "У нашому всесвіті існує фундаментальна межа швидкості. Це не обмеження там сучасних двигунів, це не проблеми недостатніх технологій людства, це не якась така тимчасова заборона. От поки що ми не навчилися, але колись людство обов'язково ні.

1:34 · Це фундаментальна властивість самого простору і часу. [сопіння] Жодна матерія, жодна інформація, жоден сигнал не може передаватись швидше за швидкість світла. Бо це не просто швидкість, з якою літають кудись там фотони. Це максимальна швидкість поширення в нашому всесвіті причин і наслідків. І коли ми

1:59 · розплітаємо ідею миттєвих подорожей, то одразу наштовхуємося на серйозні питання. От чому взагалі існує така межа? От що саме заборонено, рух, передача інформації чи щось взагалі інше?

2:14 · Якщо так, тоді чому ми дуже часто чуємо про якесь таке надсвітлове розширення всесвіту, якусь таку миттєву квантову телепортацію, вардвигуни, ротові нори, надсвітловітах хіони або там якісь білі діри?

2:30 · Я вже згадував багато про швидкість світла в минулих лекціях. Е-е, ну, наприклад, в лекції про магічні числа всесвіту я казав, що це насправді коефіцієнт перетворення одиниць простору в одиниці часу. І те, що в кожній секунді насправді міститься приблизно 300 000 км. Я згадував про цю швидкість і в лекції про гравітацію. Ну, багато тем, але про можливість її перевищити я, здається, жодного разу не казав.

3:00 · І от у цій лекції ми якраз спробуємо розібратися, що насправді сучасна фізика каже про надсвітловий рух. От де закінчується наукова фантастика і де починається реальна теорія. Які взагалі надсвітлові ефекти дозволені, а які заборонені і принципово заборонені. І чому межа тут не у світлі взагалі і не у

3:22 · гравітації, а у значно більш фундаментальному явищі, у причинно-наслідкових зв'язках. А почнемо ми, мабуть, з головного питання. Чому у всесвіті взагалі з'явилися обмеження на швидкість? Якщо ми кажемо про старі часи, то до кінця X століття у фізиці існувало кілька картин світу, у яких взагалі жодних фундаментальних обмежень на швидкість не було. В принципі, велика, чудово. Вдвічі більше, ще краще.

3:52 · В мільйон разів взагалі ніяких проблем.

3:56 · Почати тут треба з ньютонівської механіки, яка понад 200 років була беззаперечною основою всієї фізики. У цій механіці простір і час абсолютні. Це означає, що існує єдиний універсальний час, який є спільним для усього всесвіту, який тече абсолютно однаково для всіх спостерігачів, незалежно від їхнього руху. Сам Ньютон прямо про це писав у своїй головній праці.

4:24 · Математичні начали натуральної філософії. От істинний математичний час тече сам по собі незалежно від будь-чого зовнішнього.

4:34 · І коли ми кажемо про цю картину світу, то в ній швидкість - це просто відношення пройденої відстані до часу.

4:41 · Все.

4:43 · Якщо час абсолютний, а простір також абсолютний, то жодної причини взагалі казати про якусь таку граничну швидкість немає. Можна рухатисьі швидкістю 10 м/с, мільйон км/с, можна, в принципі, із нескінченною. Рівняння Ньютона жодним чином цього не забороняють.

5:03 · Більш того, навіть якщо ми кажемо про саму Ньютонівську гравітацію, то вона прямо припускає миттєву передачу впливу.

5:13 · Швидкість гравітації у нього замовченням нескінченна. От закон звітнього тяжіння, він не містить ані швидкості поширення, ані запізнення. Якщо одне тіло змінює своє положення, то інше відчуває це відразу, незалежно від відстані. Ее причому сам Ньютон, до речі, був досить незадоволений цим і вважав цю миттєву дію на відстані певною філософською дивиною. Але з точки зору теорії вона працювала і вона працювала дійсно бездоганно.

5:44 · Те ж саме стосується не тільки механіки, а і класичної електростатики. Вона була розроблена приблизно через 100 років після Ньютона відомим французьким фізиком Шарлем Колоном. У нас є два зряди: плюс-мінус, плюс-плюс, мінус-мінус. І у нас є електричні сили між зарядами. Ці сили також вважалися миттєвими. Один заряд якось змінився, інший миттєво це відчув.

6:07 · Питання, з якою швидкістю поширюється електричне поле, просто не ставили.

6:13 · Відповідь ставалася абсолютно очевидною, з нескінченою.

6:19 · Е, навіть коли розробляли механіку суцільних середовищ і твердих тіл, то довгий час припускали існування так званих абсолютно жорстких тіл, у яких деформації передаються миттєво. Якщо у вас є довгий стрижень і ви натискаєте на один кінець цього ідеально жорсткого стрижен, інший кінець реагує негайно.

6:41 · Ну, коли я був малим, я дуже полюбляв в своєму дитинстві різні книжки з фізичними задачками. І там якраз була досить цікава книжка про надсвітлові ножиці. От уявіть собі такі гігантські космічних масштабах ножиці. Їх леза мають довжину в мільйон кілометрів.

7:00 · Тепер ми робимо один швидкий рух.

7:02 · Клацаємо ними. Якщо одна частина ножить коротка, а інша дуже новка і ті ножиці ідеально жорсткі, то дальній край ножиці цілком може почати рухатися з надсвітловою швидкістю.

7:17 · Але проблема якраз у тому і полягає, що поняття абсолютно жорсткого тіла в контексті оцих надсвітлових ножиців - це ідеалізація, яка робить цей ефект можливим лише там в нашій свідомості. на папері, можна сказати. Так, якщо ми спробуємо різко звести лез оцих космічних ножиць, вони б не спрацювали як єдине тіле, а вони б почали, ну, таку хвилеподобну деформацію, оскільки от

7:41 · інформація про це стиснення ручок, вона просто б не дійшла до їх кінчиків вчасно. Вона вона б не змогла підштовхнути точку перетину швидше за швидкість світла.

7:53 · Таким чином, абсолютна жорсткість теж фізично неважлива. Ну, але це ми такі розумні зараз. Це ми так зараз зрозуміли, про це навіть пишемо в дитячих книжках. В класичній фізиці X століття це вважалося абсолютно допустимою ідеалізацією. Як модель чудово.

8:12 · Можна згадувати багато інших прикладів, але їх всіх об'єднує одна єдина ідея.

8:18 · Існує абсолютний простір, існує абсолютний час.

8:22 · Причинні впливи можуть поширюватися з будь-якою швидкістю, включаючи нескінченну швидкість.

8:30 · [зітхання] Якщо ми кажемо про цей світ, то надсвітлові сигнали не створюють в такому світі жодних парадоксів, тому що у нас є поняття одночасності. І це поняття одночасності універсальне абсолютно для всіх.

8:45 · І от в саме цю таку гарну, красиву картину, таким руйнівним вибухом вривається в кінці X століття електродинаміка, яка була розроблена Джеймсом Клерком Баксом.

8:59 · У 1860-х роках він записує свою відому систему рівнянь, які описують електричні і магнітні поля їх взаємодії. Це дуже цікаве рівняння. В мене навіть була думка про них провести окрему лекцію чи навіть кілька лекцій. Тут тут можна цілу лекцію окремо прочитати, що таке світло, хоча вона мені здається і занадто простою. Можна лекцію про магнетизм, як взагалі виникає магнітне поле і чому воно принципово відрізняється від електричного. Це це дуже потужні рівняння. Фактично весь наш сучасний

9:29 · світ, ну всі технології побудовані от на цих чотирьох рівняннях.

9:33 · Але в аспекті нашої сьогоднішньої лекції важливо, що з цих рівнянь напряму випливає, що електромагнітні створення завжди поширюються у просторі у вигляді хвилі. Причому ця хвиля завжди має певну визначену іскінченну швидкість.

9:53 · [хекання] Е, Максл, до речі, не знав, що ця швидкість є швидкістю світла. Це це абсолютно неочевидно. Природа світла і його зв'язок з явищами електрики і магнетизму далеко не такі тривіальний, як це може комусь там здатися.

10:09 · Але коли він обчислює цю швидкість, ну, він використовує відомі на той час значення так званих електричних і магнітних проникностей вакууму, він отримає число, яке ідеально збігається зі швидкістю світла, яку паралельно до цього вимірювали в оптичних експериментах.

10:28 · І тому він робить абсолютно логічний висновок, що світло - це теж електромагнітна хвиля. Ну, просто хвиля досить специфічної довжини. Ну, зараз ми знаємо, що це приблизно там 380-750 нм десь так від фіолетового до червоного кольорів відповідно. Ну, окей, отримав.

10:46 · Добре. Він показав, що хвиля - це світло. Чудово. Але справжня проблема була не в тому, що швидкість світла велика або нескінченна. Проблема була ще глибшою.

10:59 · От рівняння Максла, якщо на них подивитися, не містять жодної змінної, жодного параметра, який би відповідав за джерело чи за спостерігача.

11:12 · Вони передбачають, що оці електромагнітні хвилі поширюються з однією і тією ж самою швидкістю в порожному просторі, незалежно від того, хто і як цю швидкість вимірює.

11:24 · І тут класична механіка вперше дає дуже серйозну тріщу.

11:30 · Коли ми кажемо про фізику Ньютона, то там швидкості додаються. От якщо ви біжете на зустріч поїзда, швидкість поїзда відносно вас більша, ніж відносно землі. Якщо ви стріляєте кулею з з рушниці, швидкість кулі відносно землі - це швидкість кулі відносно рушниці плюс швидкість рушниці відносно землі. Ну, це здається очевидним. Так працює весь наш повсякденний досвід. Але рівняння Максвела говорять: "Зі світлом так не

11:59 · відбувається. Його швидкість не додається зі швидкістю джерела. Але що тоді вона робить?

12:07 · Люди взагалі це досить ліниві істоти. От якщо ви чомусь в дитинстві навчилися, то ви так і намагаєтеся все життя жити. І вчені тут насправді далеко не є виключенням. Ми дуже не любимо ламати нашу свідомість і уявляти щось абсолютно нове. Нам значно зручніше думати певними милицями. Ну, ну у науці це називається не милиця, це називається артхок, гіпотеза. Тобто звести щось нове до чогось, що ми вже знаємо, до чогось нам зрозуміли.

12:37 · І от щоб зберегти оцю стару, класичну, зрозумілу, зручну картину світу, фізики X сторіччя вводять ідею так званого світлоносного ефіру. Ну от світло.

12:49 · Світло - це хвиля, а кожна хвиля, як тоді вважали, повинна поширюватися в якомусь прушньому середовищі. Звук поширюється в повітрі, морські хвилі там десь на поверхні води. Отже, і світло має поширюватися в чомусь.

13:04 · І от це щось, цей ефір уявляли як абсолютно нерахоме, таке всюди суще середовище, що заповнює весь наш простір. І тоді все виглядало логічно.

13:16 · Швидкість світла є дійсно стала, але вона стала відносно цього ефіра. А от спостерігачі різні, вони рухаються кріз ефір. І вони повинні вимірювати різні швидкості світла.

13:29 · Чудова ідея. От давайте перевіримо.

13:33 · Знайшли знайшлися вчені, які запропонували і зробили досить цікавий експеримент. Це були Майкельсон і Морлі.

13:40 · Зазвичай найбільш відомими стають експерименти, які щось підтверджують.

13:45 · От. Гравітаційні хвилі підтвердили- Нобелівка. Босонхікса підтвердили- Нобелівка. Нейтритні осциляції- Нобелівка. За невдалі, за провальні експерименти Нобелівські премії не дають. Ну, взагалі фізики їх не дуже люблять. Чисто з практичних міркувань.

14:00 · До речі, наука живе на гранти. А якщо ти взяв гроші і звітуєш, що тобі не вдалось зробити, то з великою ймовірністю просто новий експеримент. Тобі ніхто новий грант, нові гроші не дасть.

14:13 · От скільки є вже насправді провальних експериментів з пошуку темної матерії або з пошуку розпаду протона? Чудові експерименти, але вони провальні і про них пишуть тому значно менше, ніж про ці експерименти, які є вдалими, які дають там певний позитивний результат. Тобто ми отримуємо те, що хотіли.

14:32 · І це, до речі, до досить сумно, тому що це якраз призводить до того, що багато фізиків взагалі не йдуть в ті області, де велика ймовірність провалу. Хоча для науки спростування чогось насправді не менш важливе, а іноді і більш важливе, ніж підтвердження.

14:48 · І от експеримент Мекельсона Морлі - це той рідкісний випадок, коли саме провал експерименту дав змогу створити абсолютно нову картину слідую.

15:00 · Ідея була надзвичайно проста. Якщо існує ефір і Земля, наша планета рухається через цей ефір, то швидкість світла вздовж напрямку цього руху повинна відрізнятися від швидкості світла поперек. І це можна виміряти за допомогою спеціального приладу, який називається інтерферометр. От ми будуємо дві перпендикулярні оптичні траси. Ну, це так звані плечі нашого інтерферометра.

15:26 · В центрі цієї конструкції ми розміщуємо напівпрозоре дзеркало, яке ділить промінь світла навпіл. Одна частина йде в лоб ефірному вітру вздовж руху землі, відбивається від дзеркала в кінці певного плеча і повертається назад.

15:40 · Друга йде вбік, перпендикулярно до цього руху відбивається і теж повертається. За класичною логікою того часу ці два променя повинні повернутися до фінішу в різний час. Ну, це як два плавця в річці. Один пливе туди-сюди вздовж течії, а інший на ту саму відстань поперек.

16:00 · Навіть якщо їх власна швидкість однакова, час у дорозі завжди буде різним. Так, ми не можемо зробити плечі, ну, зовсім ідеально рівними. Ми не можемо ідеально гарно виміряти затримку, але це абсолютно і не потрібно.

16:15 · Коли ці два світлові промені зустрічаються, то вони накладаються один на одного і вони утворюють так звану інтерференційну картину. Ну, з фізики, з оптики відомо, що це буде певне чергування світлих і темних смуг. І ідея

16:32 · Мейкельсона, яку він запропонував, щоб зробити цей експеримент, була проста до геніальності. Якщо ми візьмемо цю установку і повільно почнемо повертати всю цю установку, яку воно, до речі, розмістили на величезній кам'яній плиці, яка плавала у ртуці для ідеальної стабільності, то величина плечей відносно цього ефірного вітру, в якому ми повинні рухатися, має змінитися. А отже, має змінитися час проходження променів. І ми повинні побачити, як ці інтерференційні смуги якось змішуються.

17:09 · Експеримент був проведений, це було у 1887 році, і результат виявився абсолютно шокуючий. Жодної різниці у швидкості світла не було в жодному напрямку, в жодну пору року, при жодній орієнтації установки. Смуги стояли як вкопані. Ефір не проявляв себе взагалі ніяк.

17:34 · Звичайно, що Мекельсону це не сподобалося. Він був розчарований. Він вважав, що його експеримент є невдалим, тому що він не знайшов того, що він шукав. І іншим фізикам це також, до речі, не дуже сподобалося. Вони намагалися якось так рятувати, ну, в лабках рятувати ситуацію. Ну, наприклад, Лоренс і Фіджеральд, вони припустили, що

17:56 · тіла певним чином скорочуються в напрямку руху через ефір. Я вже, до речі, про це казав, здається, в лекції, що таке маса. Я казав взагалі, е, як з'явилося потім відоме співвідношення МЦ².

18:11 · Поанкре казав про принцип відносності, але він все ще вважав гіпотезу ефіру дуже корисною.

18:20 · У відомого письменника фантаста Артула Кларка в 1960-х роках були сформульовані три закони. І перші з них, два з них, як на мене, дуже гарно описують ситуацію того часу. Ну, хто не знає, перший закон, коли видатний, але похилого віку вчених стверджує, що щось можливо, то він майже, напевно, правой. Якщо ж він стверджує, що щось неможливо, він скоріш за все помиляється.

18:47 · І другий закон. Єдиний спосіб відкриття меж можливого - це зробити крок за ці межі у неможливе.

18:56 · Ключове питання на той час залишалося без відповіді. Це неможливо, щоб світло поширювати в ніде- вважали вчені. Час абсолютний вважали вони. Але якщо швидкість світла не додається від швидкістю спистотікача, то чому?

19:12 · Відповіді немає.

19:14 · Якщо ефіра немає, то відносно чого взагалі визначена швидкість світла?

19:19 · Відповіді немає. Глухий кут.

19:26 · І от саме з цього глухого кута і народжується нова фізика. Народжується спеціальна теорія відносності пана Альберта Айнштейна, яка взагалі відмовляється не від рівнянь Максвела, а від потреби в ефірі і від уявлення про абсолютний час.

19:44 · І паралельно з цим, як побічний ефект, вона перетворює швидкість світла не просто там з великої швидкості на фундаментальну межу причинності, яку ні за яких умов, ніколи жодним тілом не може бути перевищена.

20:01 · І ця спеціальна теорія відносності з'являється не тому, що пану Альберту захотілося, я не знаю, переписати фізику. Просто іншого вихода з цього глухого кута не було. От в нас є рівняння Маквела. Вони працюють. Вони працюють бездоганно.

20:17 · В нас є експеримент Майкельсона Морлі.

20:19 · Гарний експеримент. Він виконаний абсолютно коректно, але разом з класичною механікою вони ніяк не суміщаються.

20:29 · І коли зараз з'являються певні ефірщики, які знов намагаються перевідкрити те, що було спростовано вже 125 років тому, то стає трохи сумно. Я розумію, що це ефект Данінга Крюлкера. Ну, ніхто його не відміняв, але це той випадок, коли дійсно був лише єдиний вихід ситуації. І повертатися зараз з ефіром знов в цей глухий кут не дуже розумно.

20:55 · Е, тут, до речі, е важливо одразу розставити акценти, бо навколо Айнштейна дійсно існує багато міфів. Так, до нього було багато вчених. Був Лоренс, був Фіжеральд, був Понкаре. Так, математичні формули для перетворень існували. Так, після нього був Мінковський, було багато інших вчених. Але головне відкриття Айнштейна не формули. Його заслуга у зміні основних понять. Що таке взагалі час, що таке одночасність і що таке швидкість.

21:28 · До Айнна більшість фізиків вважали, що проблеми або в електродинаміці, або в ефірі. А він зробив абсолютно протилежне припущення. Якщо рівняння Максла працюють, то проблема не в них. Проблема в нашому власному уявленні, що таке простір і що таке час. Він задумався. А а може ми взагалі не про те думаємо?

21:50 · Може швидкість світла однакова для всіх спостерігачів не відносно ефіра, а просто взагалі не як там результат взаємодії з середовищем, а як фундаментальний факт про наш всесвіт.

22:03 · І коли він про це задумався, він сформулював свої два відомі постулати спеціальної теорії відносності. Перший постулат: "Усі закони фізики мають однакову форму в усіх інерціальних системах відліку".

22:21 · Ну, фактично, це узагальнення принципу відносності Галілея. Ніяким експериментом всередині системи, що рухається без прискорення, ми не можемо визначити поняття абсолютного руху.

22:33 · немає ніякої жодної найкращої особливої системи відліку, яка б якось відрізнялася від іншої.

22:42 · І другий постулат. Швидкість світла у вакуумі однакова для всіх інерціальних спостерігачів, незалежно від руху джерела або спостерігача. Чому? Тому що такий наш всесвіт.

22:55 · Це твердження неможливо вивести. Воно не є наслідком чогось більш фундаментального. Ну або як мінімум ми ще не знаємо про це щось більш фундаментальне, ми це не розуміємо. Це просто факт. Таким є наш всесвіт.

23:11 · Крапка.

23:13 · І от якщо проаналізувати ці два постулати, то виявляється, що вони підривають взагалі всі основи класичної фізики. Ну, почнемо з банального.

23:26 · У ньютонівській картині світу швидкості додаються. Якщо ви рухаєтеся на зустріч потягу, потяг буде рухатися відносно ваш швидше, ніж якщо б ви ставали на місці.

23:39 · А от у спеціальній теорії відносності все не так. Якщо ви рухаєтеся на зустріч світлу, ну, світловому променю, другий постулат прямо забороняє, щоб швидкість світла відносно вас ставала більшою.

23:55 · Швидкість світла однакова. Світло рухається зі швидкістю С для всіх, без винятків.

24:03 · Якщо швидкість світла однакова для всіх, то вона не може бути просто ще однією швидкістю на шкалі. Вона стає чимось значно більш фундаментальним.

24:15 · Е, це у класичній фізиці ми думаємо. От є простір, є час, а швидкість, ну, це щось вторинне. У спеціальній теорії відносності все навпаки. Швидкість світла є первинною властивістю сві всесвіту. І це не властивість світла, це коефіцієнт зв'язку між простором і часом. Це це число, яке визначає скільки кілометрів міститься в одній секунді існування будь-якого об'єкта нашого всесвіту.

24:44 · Ну, я насправді знов таки вже про це казав в лекції про магічні числа всесвіту. Нам важливо не саме значення оцієї швидкості світла. Нам важливо той факт, що воно існує і той факт, що воно є сталим.

25:00 · Світло рухається так, що за будь-який проміжок часу воно проходить рівно таку відстань, яка визначає саму структуру простору часу. І от я вже казав, головна заслуга Ейнтайна була у зміні парадигми.

25:16 · А математика, яка впливає з цих ідей, вона дійсно була розроблена іншими вченими. І хоча я намагаюся читати свої лекції без формул, тут мені все ж доведеться, напевно, звернутися до формул, тому що вже за п'ять років до Айнштейна у 1900 році десь вивів Джозеф Лармор. За рік до Айнштейна їх доповнив Гентрік Лоренс. Остаточно паралельно з Айн їх виправив, ну, десь так, Андрій Пуанкарен.

25:45 · Чому ж тоді взагалі в історію увійшов саме пан Альберт? Це не змова. Це наслідок того факту, що він змінив трактовку математичних формул. Якщо той самий Лоренс, на честь якого ці формули дістали свою назву, вважав, що він досліджує лише світло, Айнтайн узагальнив ті ж перетворення на всі без виключення явища нашого всесвіту. І все.

26:10 · От в цьому узагальненні і була його геніальність.

26:14 · І саме тому ці перетворення Лоренса, вони змінюють сам спосіб, у який різні спостерігачі поділяють події на одночасно, пізніше, раніше.

26:28 · У нас є формула, яка показує, що для будь-якого рухомого спостерігача простір і час починають змішуватися між собою.

26:37 · От ви бачите цю формулу. Т' = γма в дужках t - vx на с². У нас єренс Фактор, у нас є час, у нас є швидкість, швидкість світла, координати і час в іншій системі. У цій формулі у нас є час, час іншого спостерігача і наша відносна швидкість V. І от якщо проаналізувати цю формулу, то виходить, що при будь-якому русі швидше за швидкість світла завжди можна знайти систему, яка інвертує напрямок часу.

27:07 · От уявімо, що це можливо, що існує сигнал, який може рухатися швидше за світло. От ми сидимо десь тут в офісі і у нас є така кнопка підірвати бомбу на Марсі. Ну, хай до Марса буде 10 світлових років відстані, а наш сигнал, оцей надсвітловий сигнал летить 5 хвилин. Ну, чомусь нам Марс не сподобався. Ну, не знаю. Можливо, ми прочитали гороскоп, нам не сподобалося, що цей гороскоп обіцяє, що Марс обіцяє, і ми вирішили от його підірвати, знищити. Ми натискаємо цю кнопку о 12:00. Сигнал летить з надвітловою швидкістю. Все, Марс приречений.

27:44 · Начебто все чудово. Але в той же час для нашого колеги, який летить там десь в ракеті між Землею та Марсом, порядок подій змінюється. Вона спочатку бачить вибух на Марсі, але вона ще не бачила, як ми відправляли сигнал. Їй це дуже не

28:02 · сподобається. І вона нам відправляє зі своєї ракети на світловий сигнал о відповідь. От вона пише нам: "Я бачила, що ти тільки що підірвав Марс. Будь ласка, не роби цього. Гороскопи не працюють. Все у тебе в житті буде добре". От я повернусь з Марса, ми кудись там підемо на каву, поговоримо про життя, все буде добре.

28:24 · І так, як час знов інвертується, ми отримуємо відповідь від цієї колеги об 11:50 за 10 хвилин до того, як ми вирішили підірвати Марс.

28:35 · Ми зітхаємо, ми прислухаємося до нашої колеги і ми не відправляємо сигнал на Марс. Вона його не отримує, не обіцяє нам кави. Ми знов вирішуємо підірвати Марс і вся реальність ламається.

28:49 · Будь-який надсвітловий рух автоматично означає можливість передавати сигнали у своє власне минуле і руйнувати будь-які причинно-наслідкові зв'язки.

29:03 · Нам важлива насправді не сама швидкість світла, як значення. Воно може бути іншим насправді. І є теорії, що колись раніше швидкість світла була не такою, як зараз. Нам важливо, що це якась стала, що це межа, що вона існує і що вона однакова для всіх спостерігачів. А якщо так, то вона автоматично стає максимальною.

29:24 · І це відбувається не тому, що хтось Айн заборонив рухатися швидше, а тому, що інакше виникають дуже серйозні суперечності з причинністю.

29:36 · Фактично, якщо ми кажемо про світло, про світлові промені, то вони для будь-яких спостерігачів утворюють межу між тим, що може вплинути одне на одне і тим, що не може. Якщо ми маємо надсвітловий рух, ми автоматично отримуємо можливість рухатися назад у часі.

29:56 · Те, що в одній системі є наслідком, в іншій відразу перетворюється на причину.

30:03 · Тобто, якщо припустити надсвітлову передачу інформації, взагалі руйнується поняття причин і наслідку. А це безглу.

30:13 · Але чому безлуст? Це насправді не таке просте запитання, як здається. Справа не в тому, що подорож у часі якось там заборонено фізикою. Навпаки, у мене є досить велика лекція, що таке час, де я розповідаю, що з фізичної точки зору рух вперед у часі і рух на назад у часі особливо не відрізняється. Ну, хто не дивився, я дуже раджу подивитися. Там я розповідаю, що більшість наших фунментальних законів від другого закону Ньютона до рівнянь Максвела і і навіть закони квантової механіки, рівняння Шрлінгера тощо, вони так звані є Тінваріантні.

30:46 · Тобто, якщо ви в цих рівняннях змінюєте Т на мінут, математика продовжує працювати і працювати ідеально.

30:57 · Планети продовжують обертатися навколо Сонця, тільки в інший бік. але за тими самими законами гравітації.

31:05 · З точки зору фундаментальної фізики немає різниці між причиною, що викликає наслідок і наслідком, що визначає минуле. Це просто кореляція між станами системи в різні моменти часу в минулому і в майбутньому. [зітхання] Так, звичайно, що у нас є другий закон термодинаміки. Є так звана термодинамічна стріла часу. От хаос, ентропія, вона завжди зростає. Ми вважаємо розбиту вазу наслідком, а її

31:35 · падіння причиною. Лише тому, що ймовірність того, що осколки самі з собою зберуться у цілу вазу, ну, ця ймовірність фактично дорівнює нулю.

31:46 · Тому відповідь насправді не в тому, як влаштований наш світ, а в тому, як працює наука. От що таке взагалі наука?

31:55 · Наука - це, в першу чергу, інструмент для передбачення.

31:59 · Якщо наслідок може передувати причині, то передбачення втрачає сенс. Ви не можете побудувати теорію, якщо результат експерименту може змінити умови, з яких цей експеримент почався.

32:14 · Без причинності ми взагалі втрачаємо можливість ставити запитання, чому всесвіт стає, ну, це набір непов'язаних між собою подій, де все може статися просто так, без жодного логічного зв'язку.

32:31 · Отже, причинність - це не закон фізики, а це умова нашої власної здатності її розуміти. Ми вводимо причинність як аксіому, щоб взагалі можна було казати: подія Б трапилася тому, що була подія А.

32:47 · Якщо причин і наслідків не існує, то і наука не може існувати.

32:53 · А от з перетворень Лоренса та ідей Айнштейна виприває напряму, що швидкість світла - це не швидкість фотонів, це межа причинного зв'язку.

33:02 · Як я вже казав у лекції, що таке маса?

33:05 · Усе, що має масу, може лише наближатися до цієї межі, але ніколи її не досягати.

33:11 · І навпаки, все, що маси немає, завжди рухається з цією швидкістю і не може бути ані зупинене, ані прискорене.

33:20 · І от коли чергові коментатори до моїх відео кажуть, що Айнтайн лише там поцупив формули, то ні. Так, формули не його. Так, це Лоренс винайшов інструмент. Але Айнштейн був тим, хто зрозумів, що цей інструмент описує, що він описує не властивості ефіру, що він описує саму тканину реальності. Він зрозумів, що за ними стоїть. Він перетворив швидкість світла зі звичайної константи електродинаміки на фундаментальний принцип будови, простору і часу.

33:51 · І от коли він це зробив, з цього моменту на світловий рух перестає бути просто технічно складним. Він стає концептуально неможливим.

34:00 · Якщо ми хочемо, щоб наш всесвіт взагалі був передбачуваним, якщо ми хочемо зберегти логіку причин і наслідків взагалі у всесвіті, саму умову того, що події в принципі [прочищення горла] від чогось залежать, ми маємо автоматично припустити, що ніщо ніколи за жодних умов не може рухатися швидше за швидкість вітла.

34:22 · Але, як я вже казав, це не означає, що сама швидкість світла не може змінюватися. Підкреслю ще раз, нам важливе не її конкретне значення, це фактично лише коефіцієнт перетворення в метри вскунди, а сам факт того, що вона існує і що вона однакова для всіх. Це в класичній фізиці з причинностністю все було просто. От у нас існує абсолютний час, один годинник для всього всесвіту.

34:48 · Причина завжди передує наслідку. І всі спостерігачі з цим погоджуються. Є одне раніше і одне пізніше для абсолютно всіх.

34:58 · Але спеціальна теорія відносності показує, що одночасність відносна.

35:02 · Події, які для одного спостерігача відбувається одночасно, для іншого можуть відбуватися в різний час. Принцип прачинності вже не означає, що причина раніше, наслідок пізніше. Він означає, що не існує жодного фізичного процесу, який дозволяє наслідку впливати на власну причину в будь-якій інерціальній системі відліку.

35:27 · За кілька років після Айнтайну відомий математик Герман Мінковський формулює геометричну інтерпретацію цієї теорії.

35:36 · Ну, він вводить ідею так званих світлових конусів. Він показує геометрично, що для будь-якого спостерігача весь наш світ розділений на дві області. От у нас є конус, всередині цього конуса у нас є область подій, які можуть бути причинно зв'язані. ззовні події, які взагалі не можуть впливати одна на одну без порушення причинності.

36:00 · Ну, але все ж таки наша лекція, хоча я досить детально про це все розповідаю, не про спеціальну теорію відносності, а про надсвітловий рух. І тут відразу можна зрозуміти, що насправді ця теорія не забороняє подібний рух. Вона жодним чином не каже: "Швидко рухатися не можна, швидше рухатися не можна".

36:19 · Вона забороняє передачу причинного впливу поза світловим конусом. Якщо щось не передає інформації, не є способом там зламати реальність, зробити наслідки власними причинами, будь ласка, рухайтеся як завгодно швидко. Ніяких обмежень взагалі немає.

36:40 · Ну, але про це ми поговоримо трохи далі, бо для початку треба зрозуміти, а що таке взагалі рух?

36:48 · А що буде, якщо це не рух в звичайному сенсі? А якщо ми не летимо через простір, а якимось чином опиняємось в іншому місті миттєво? Телепорт, портал, зайшов тут, вийшов там, от натиснув кнопку і там твій тисячолітній сокіл відразу опинився десь біля татуї.

37:09 · [зітхання] Часто можна зустріти твердження, що швидкість світла недосяжна, бо для того, щоб розігнати тіло до такої швидкості, нам потрібна нескінченна енергія. Ну і тут на перший погляд здається, що це певний обхід заборони. Ми ж не рухаємося нікуди, а просто от опиняємось.

37:31 · Але для фізики це не має жодного значення.

37:36 · Якщо між двома подіями, подія тут і подія там, існує причинний зв'язок, якщо перша причина викликає другу причину, то цей зв'язок завжди повинен лежати десь або всередині конуса, або на його межі.

37:53 · Неважливо, як ви це назвете. Можете назвати рухом, стрибком, телепортацією, магією. Якщо інформація про подію тут миттєво впливає на подію там, це все одно порушення причинності.

38:08 · Всесвіт неможливо обдурити якось, стрибаючи кудись миттєво.

38:15 · Є ще більш, насправді, тонкий нюанс. А що, якщо це буде не зміна об'єкту, а зміна самого простору? Наприклад, якщо сам простір між двома точками раптово стиснувся або взагалі зник.

38:30 · чи немає тут якоїсь такої лазівки?

38:34 · Ну, по-перше, тут ми підходимо взагалі до меж застосування спеціальної теорії відносності. Спеціальна теорія відносності працює з фіксованою геометрією плоского простору часу. Коли змінюється геометрія, ми вже говоримо мовою загальної теорії відносності. Це зовсім інша теорія того ж пана Альберта.

38:53 · І дійсно, тут з'являється певна лазівка.

38:57 · Загальна теорія відносності дійсно дозволяє отакі глобальні структури простору часу, у яких відстань між віддаленими об'єктами може змінюватися з ефективною швидкістю, яка більша за швидкість світла, але нам це ніяк не допоможе.

39:16 · локально, от в кожній малій ділянці простору жоден об'єкт знов таки не перевищує швидкість світла і жоден сигнал зновтаки не виходить за межі оцього світлового конуса, щоб вплинути на власну причину.

39:32 · Ну добре, інформацію ми передати не можемо. А якщо є процес, який відбувається швидше за світло, але не передає інформації, чи може він бути надсвітловим? Та без будь-яких проблем.

39:45 · жодних обмежень, хоч нескінченно швидкий. Спеціальна теорія відносності забороняє надсвітлову передачу причинного впливу, а не будь-які швидкі ефекти взагалі. Саме тому у фізиці існує купа різних процесів, купа різних ефектів, які або надсвітлові, або взагалі миттєві.

40:07 · Це і фазові швидкості, це кореляції квантової заплутаності, це космологічні процеси. Всесвіт буквально нам каже: "Якщо ви не можете використати певний процес для передачі інформації, робіть його як завгодно швидким".

40:24 · І от тепер я думаю, що вже можна чітко сформулювати основну ідею.

40:30 · Обмеження швидкості світла - це не заборона взагалі на швидкість як таку.

40:35 · Це заборона на порушення принципу причинності. Це твердження про те, які події взагалі може бути зв'язані між собою, а які ні.

40:48 · І саме тому, е, сучасна фізика цілком дозволяє існування надсвітлових процесів, але лише за умови, що вони не руйнують логіку причин і наслідків.

41:00 · І от давайте якраз зараз про деякі з них і поговоримо. Перший і, мабуть, найважливіший приклад оцього надсвітлового, яке реально існує в природі, яке жодним чином не суперечить принципу причинності - це розширення нашого всесвіту.

41:18 · Для фізиків це відомий хі це тривіальний факт. Наш всесвіт весь час розширюється і швидкість цього розширення для віддалених об'єктів значно перевищує швидкість світла.

41:30 · При цьому, що, звичайно, жоден закон фізики не [прочищення горла] порушується.

41:38 · Звідки взагалі взялася ця ідея? Я вже згадував про це в лекції про теорію великого вибуху, так що лише нагадаю. Історія починається у 1920х роках, коли американський астроном Едвін Габл, він аналізував спектр далеких галактик, і він помічає систематичне червоне зміщення. Ну, простими словами, всі далекі об'єкти значно червоніше, аніж вони мають бути.

42:04 · І чим далі об'єкт, тим більше він червоний.

42:09 · І хоча навіть зараз існують люди, які намагаються от якось цей факт, а це факт трактувати по-іншому, ну, там ідея старіння світла, втома світла або щось ще. Для наукової спільноти пояснення досить очевидне. Це так званий закон Габла. Швидкість [сопіння] віддалення далеких галактик пропорційна відстані до них. Чим далі галактика, тим швидше вона від нас віддаляється.

42:35 · А так, там насправді є нюанси. Насправді все там не так просто. Є різні методи вимірювання коефіцієнта пропорційності між швидкістю і відстанню. Е, це так звана стала габла. Е, вони дають трохи різні результати, причому систематично різні результати. Ну, але це, знов таки, це не тема нашої сьогоднішньої лекції.

42:55 · Це абсолютно інша проблематика.

42:58 · Розширення всесвіту - це факт, з яким сучасна наука погоджується. І тут жодних заперечень немає. Для нас важливо, чому саме це відбувається. Спочатку це інтерпретували як рух. От галактики розлітаються після великого вибуху. Але дуже швидко стало зрозуміло, що ця мова надзвичайно неточна.

43:16 · У рамках загальної теорії відносності природнішою інтерпретацію є інша. не щось кудись летить, а розширюється сам простір. Ну, навіть не так більш коректно. Розширюється метрика, бо простір, ну, це занадто абстрактне поняття, а метрика - це вже щось значно більш конкретне.

43:38 · І те, що це не рух, а розширення простору - це принципова різниця.

43:44 · Рух у просторі - це коли об'єкт летить через простір з певною швидкістю.

43:50 · Розширення простору - це коли з часом змінюються відстані між об'єктами, навіть якщо вони сидять на місці.

44:00 · У космології це розширення описується метрикою Фрідмана Леметра Робертсона Вокера. Ну, Фрідман, Александр Фрідман - це один з перших, хто помітив нестаціонарність Дяніштейна. Леметр - це той, хто запропонував теорію великого вибуху. Ну, неважливо. У цій метриці відстані між далекими галактиками зростають через зростання так званого масштабного фактора всесвіту. І швидкість цього зростання нічим не обмежена. Вона не обмежена швидкістю світла, бо це не швидкість руху об'єкта в локальному сенсі.

44:31 · Якщо взяти достатньо далеку відстань, то добуток цієї ж відстані на параметрах або дає ефективну швидкість віддалення, яка може, ну, як завгодно, в принципі, перевищувати швидкість світла. і вона її перевищує.

44:45 · Е, якщо ми кажемо про наші часи, то станом на зараз параметр Габла - це приблизно, ну, 70 км/с на мегапасек. Ну, знов таки є два досить близькі, але різних значення, отримані різною методикою. Це означає, що галактика, яка знаходиться на відстані приблизно 14 млрд севих років від нас, віддаляється зі швидкістю, з ефективною швидкістю, яка рівна швидкості світла. А все, що далі, віддаляється з більшими швидкостями.

45:15 · Це надсвітлове віддалення, але не рух.

45:18 · Тут важливо не зробити типову помилку.

45:22 · Це не означаємо, що ми бачимо, як галактика летить швидше за світлом.

45:27 · локально, от в своїй околиці жодна галактика не порушує спеціальну теорію відносності, але відстань між нами і нею зростає так швидко, що світло, випущене з цієї галактики сьогодні, ніколи до нас не дійде. Ми ніколи не побачимо, що зараз відбувається у віддалених галактиках.

45:49 · Ми колись у майбутньому лише зможемо побачити їх минуле, а їх теперішнє назавжди залишається для нас невідомим.

46:00 · І звідси, до речі, випливає поняття космологічного горизонту подій. Це межа, за якою події, що відбуваються зараз, ніколи не зможуть причинно вплинути на нас у майбутньому, навіть за нескінченний час, якщо вони там, там, не

46:17 · знаю, для прикладу скажу, запустять зараз вакуумний розпад, про який я багато розповідав у лекції про сценарій кінця всесвіту, він до нас ніколи не дійде. Якщо вони нам відправлять повідомлень, як вирішити всі проблеми людства, ми його теж ніколи не отримаємо.

46:35 · світло буде рухатися до нас зі сталою швидкістю, а всесвіт буде розширюватися в протилежний бік швидше. І це світло до нас ніколи не долетить. І так само вони ніколи не побачать оцю лекцію.

46:51 · Тобто існують галактики, світла від яких ми бачимо сьогодні, але які вже назавжди зникли з нашого причинного майбутнього.

47:00 · Світло, яке вони випустили мільярди років тому, ще долітає до нас, але будь-який фотон, який випущено ними сьогодні або завтра, вже ніколи нас не досягне. Вони буквально випадають з нашого спостережувального всесвіту. Чи є в цьому розширення всесвіту передачі інформації? Немає. Тому і жодних протиріч немає.

47:21 · Це якраз і показує, що обмеження швидкості світла локальне, а не глобальне. воно не забороняє все розтягуватися з будь-якими швидкостями.

47:31 · Головне, щоб це не дало можливості передати будь-який корисний сигнал.

47:38 · І хоча, е, зараз все ссвіт розширюється набагато швидше за швидкість світла, це насправді ще повільно. Колись він розширювався значно швидше.

47:49 · Е-е, я маю на увазі так звану космологічну інфляцію. Ну, скажу відверто, не люблю цю теорію. Наскільки елегантна і красива та ж модель циклічного всесвіту Пенроуса? Настільки штучною, мені здається, оця інфляційна модель. Ну, але вона є у фізиці, вона загальноприйнята. Тому при особистій нелюбові в рамках моєї лекції я маю про неї сказати, бо я розповідаю в своїх лекціях не свої власні думки, а те, що думає про наш світ саме сучаснаука.

48:22 · Ідея цієї інфляції була запропонована у 1980х роках, зокрема відомим фізиком Аленом Гутом, який потім, до речі, почав її досить активно критикувати.

48:32 · Вона виникла як відповідь на декілька досить глибоких проблем космології. Ну, якщо казати більш детально, то це три основні проблеми: проблема горизонту, проблема пласкості і проблема, ее, відсутності магнітних монополів.

48:45 · Згідно з оцією теорією інфляції, коли світ тільки народився на самому ранньому етапі, це приблизно там 10 в мі6, 10 в мій секунди після великого вибуху, простір розширювався експонентійно. Ну, хто не пам'ятає шкільну математику, нагадаю, що експонента - це дуже швидка функція, значно швидше за будь-яку степінь.

49:09 · За короткий час всесвіт розширився в розмірах на багато порядків. Ну, іноді кажуть щось типу там 10 в 26 разів, [прочищення горла] може навіть більше.

49:19 · Ефективна швидкість от розбігання далеких точок в цей момент буде була колосально надсвітлова. Ну, от, от оцінки, от примітивні оцінки. Е-е, на початку всесвіт був розміром 10 атом, пройшло там 10 в мі32 секунди і він був розміром там 10 світлових років. Тобто він збільшився у 10 в 26 степені разів.

49:42 · Це в мільярд мільярдів мільярдів разів за одну мільярдну від однієї мільярдної від однієї мільярдної від однієї ще однієї малої долі секунди.

49:52 · І швидкість оцього розширення країв цієї інформаційної інфляційної бульбашки, вона перевищувала швидкість світла в там в мільйон мільярдів разів. Потім чомусь це зупинилося, потім чомусь все загальмував, а потім з'явилася темна енергія, яка його знов почала прискорювати. Ну, це вже не так важливо.

50:12 · Бо найважливіше це все не порушення спеціальної теорії відносностіності.

50:17 · Ніхто нікуди не летів. Змінювалася сама геометрія нашого простору. І от, до речі, оця сама інфляція, вона пояснює, чому все це виглядає таким однорідним ізотропним. От області ми маємо, які зараз знаходяться буквально на протилежних кінцях всесвіту, вони ніколи не обмінювалися сигналами після великого вибуху, але колись вони були поруч. А потім ця інфляція буквально рознесла їх по різним кінцям всесвіту.

50:47 · Е, так що, якщо резюмувати, то надсвітлове розширення всесвіту - це не якась така екзотика. Це прямий наслідок загальної теорії відносності.

50:58 · Вона прямо показує, що обмеження швидкості світла не є обмеженням там на все підряд.

51:05 · Вона є лише обмеженням на локальну передачу причинного впливу, а не на там, не знаю, загальну еволюцію простору.

51:15 · От саме тому, до речі, ми ніколи не побачимо весь всесвіт. Його геометрія влаштована так, що частина подій принципово лежить поза межами нашого світлового конуса. А якщо так, ну, то це вже не завжди.

51:30 · І той світ, який ми бачимо, ну, хоча б хоча б потенційно бачимо, який потенційно нами досяжений, з кожною секундою стає все більшим за розміром, але меншим за наповненням.

51:44 · І скоріш за все, навіть якщо колись люди вийдуть за межі сонячної системи, вони назавжди залишаться от в наших околицях.

51:52 · Ну, це околиці, це місцева група галактик, це, е-е, галактика Чумацький шлях, ну, можливо, галактика Андромети, галактика трикутника, Мегланові хмари, ну, і ще декілька карликових галактик супутників, тому що решта всесвіту з надсвітловою швидкістю від нас назавжди відлетить.

52:14 · І це лише перший приклад того, як в сучасній фізиці з'являється щось надсвітлове, яке жодним чиром не суперечить ані спеціальній теорії відносності, ані здоровому глузду, ані банальному уявленню, що наслідок не може бути до власної причини.

52:33 · Е, але є ще один класвищ, де надсвітловість, назвемо це так, проявляється трохи інакше. не через рух, не через геометрію, а через так звані кореляції.

52:46 · Тут мова іде в першу чергу про квантову заплутаність та квантову телепортацію.

52:54 · І знов таки, це не гіпотеза, це явище, яке було чудово перевірено, експериментально сотні разів в лабораторіях там по всьому світу.

53:04 · Коли люди знайомляться з тим явищем дуже наближено, то часто виникає відчуття, що природа дозволяє щось миттєве, щось таке, що виглядає як, ну, як пряме порушення світлового обмеження. Ні, не порушує.

53:22 · Що ж це таке? Ну, для тих, хто вже слухав мою лекцію, що таке квантовий світ, тут, напевно, не буде нічого нового, але я все ж нагадаю вже в аспекті теми про надсвітловий рух.

53:34 · Квантова заплутаність виникає тоді, коли дві частинки народжуються в одному і тому самому квантовому процесі і після цього вони вже перестають бути двома окремими об'єктами. Е, ну, з точки зору класичної фізики нам здається природнім, що кожна частинка повинна мати свій власний набір властивостей, ну, сама по собі. Але в квантоному світі це не завжди так.

53:58 · Це коли існує не два окремі стани, а коли існує один спільний стан на дві різні частинки.

54:07 · Це означає, що до моменту вмір ми не можемо сказати, якою саме є кожна частинка окремо. Можна лише казати про систему в цілому, навіть якщо ця система не локальна. Ну, наприклад, у нас народжується пара фотонів, і ми до моменту спостереження не знаємо наперед з якою визначеною поляризацією. Але в ту мить, коли ми вимірюємо один фотон, стан

54:34 · другого виявляється узгодженим з першим, незалежно від того, чи знаходиться він поруч, чи на іншому кінці лабораторії, чи на відстані в 1000 км, чи гіпотетично взагалі на іншому кінці всесвіту. Ну хоча, звичайно, що для іншого кінця всесвіту такі експерименти ніхто не проводив.

54:52 · І от саме це колись Айнштейн назвав моторошною дією на відстані spoke action at a distance. Тому що ззовні це виглядає так, ніби між частинками відбувається щось миттєве. Значить, одна частинка дізнається якось про стан іншої швидше, ніж світло могло б пройти цю відстань.

55:15 · І на перший погляд нам здається, що перед нами от пряме порушення спеціальної теорії відносності.

55:23 · А Ейнтайну здавалося, що така миттєва кореляція, ну, неминуче означає або якісь приховані змінні, або порушення спеціальної теорії відносності.

55:32 · Разом з Подольським і Розеном він сформулював знаменитий парадокс EPR, намагаючись довести, що от квантова механіка - це якась неповна теорія.

55:45 · Його ідея була в тому, що це не одна частинка миттєво формує стан іншої, а вони вже мали певні стани, просто ми їх не знали. Ці стани були якось приховані.

55:57 · Ну, протягом десятиліть це залишається певною філософською суперечкою, але у 1964 році відомий фізик Джон Бел показав, що будь-яка система з локальними прихованими змінними має задовільняти певні нерівності. А от квантова механіка їх порушує. 1980-ті,

56:17 · в 1990 роки була проведена серія експериментів, успішних експериментів. І вони якраз і показали: "Природа порушує нерівності Белла. Прихованих локальних параметрів немає. Квантова заплутаність реальна. Цей процес дійсно миттєвий. Ми

56:36 · не дізнаємося про якусь вже приховану властивість частинки в експериментах. От фотони ми розділяли там на десятки, на сотні кілометрів. Якщо порахувати це у якійсь швидкості кореляції, то вони дійсно виявлялися значно більшими за швидкість світла. Але принципово важливо, це кореляція.

56:59 · Те, що передається між частинками, не є сигналом в звичайному сенсі слова.

57:05 · Ми не можемо змусити першу частинку прийняти потрібний нам стан, щоб таким чином якось так дистанційно передати повідомлення іншій частинці.

57:17 · Результат вимірювання завжди випадковий.

57:21 · Ви не можете обрати, який саме стан, яку саме поляризацію ви побачите. Ми лише бачимо, що коли одна частинка виміряна, інша в ту ж мить виявляється з нею пов'язана.

57:36 · спостерігач, який біля цієї далекої частинки, на іншому кінці, він не бачить жодного сигнала, жодної змінної, жодної [прочищення горла] підказки. Він дізнається щось про квантову систему, але не про вас.

57:50 · Е, це може бути сформульовано у так звану теорему про заборону сигналізації.

57:58 · Вона стверджує, що жодні квантові кореляції не можуть бути використані для надсвітлової передачі керованої інформації.

58:08 · Природи дійсно дозволяє оце миттєве узгодження станів, але не дозволяє причинного впливу, миттєвого впливу. Ви не можете там, не знаю, натиснути кнопку заплутаність і передати слово привіт.

58:21 · Швидше за світлом. Це нереально.

58:24 · І от квантова телепортація попри свою назву чудово ілюструє цю різницю. Це, на жаль, не телепорт там з фантастичних фільмів. При цьому не праце передається ані частинка, ані матерія. При цьому процесі передається квантовий стан, який не піддається нашому контролю.

58:46 · І то лише за умови, що між відправником і отримуючем уже існує оця заплутана пара, яка була якось до них донесена класичним шляхом. Вона була донесена зі швидкістю, яка вже була менша за швидкість світла.

59:03 · Тому дійсно заплутаність - це реальний об'єкт і телепортація дійсно миттєва, але вона ніяк не порушує принцип причинності і вона ніяк не передає жодної інформації.

59:15 · Квантові кореляції можуть дійсно встановлюватися миттєво, але причинність залишається на завжди непорушеною і неушкодженою.

59:26 · І тут, насправді, деякі фізики ідуть ще далі і взагалі ее пов'язують це якось так з геометрією простору часу, з кротовими норами. Ну, але про це я розкажу далі в цій лекції, бо до кротових нір, до варп двигунів Алькобєр ми поки що не дійшли. Давайте поки що залишимося в макросвіті і все має йти по черзі.

59:50 · Е-е, ще один приклад систем, де ми маємо надсвітловий рух - це випадок фазових швидкостей.

59:59 · На перший погляд, це виглядає як порушення спеціальної теори відносності, але насправді звичай, що не є чимось подобним.

1:00:07 · Щоб зрозуміти, в чому тут справа, треба дуже чітко розрізняти, що саме ми називаємо швидкістю.

1:00:14 · От у повсякденному житті все просто.

1:00:15 · Швидкість - це те, що визначає за який час щось перемістилося на якусь відстань. От в точці А в точку Б.

1:00:25 · По неймовірно швидкій автостраді майбутнього, без жодної ями чи затору, автомобіль подолав 500 км від Києва до Одеси за 5 годин. Його швидкість 100 км/год. Все просто.

1:00:39 · Але коли ми кажемо про хвилі, то все вже не так просто. Хвиля - це не кулька.

1:00:44 · Хвиля - це форма коливань. І коли ми говоримо про хвилю, наприклад, електромагнітну хвилю, про світло, у неї з'являється як мінімум кілька абсолютно різних швидкостей.

1:00:55 · І от фазова швидкість - це швидкість, з якою рухається фаза хвилі, тобто умовно кажучи, з якою рухаються гребені і западини певної синусоїди. Якщо взяти одну от гармонійну хвилю, то можна простежити, як одна і та сама фаза, наприклад, максимум, рухається в просторі.

1:01:16 · І у багатьох експериментах фазова швидкість дійсно може бути більшою за швидкість світла у вакуумі. Ба більше, у деяких ситуаціях вона може бути взагалі нескінченною або взагалі від'ємною. Це абсолютно стандартний результат, який відомий, знов таки фізиці з там, не знаю, з X століття.

1:01:35 · Е-е, як відомо з курсу шкільної фізики, якщо ми маємо певне середовище, то фазова швидкість дорівнює швидкість світла, яка поділена на показник заломлення.

1:01:46 · А якщо показник заломлення менше за одиницю, а це цілком можливо, то фазова швидкість автоматично стає більшою за швидкість світла. У хвилеводах і плазмі це це норма, це не виняток. Наприклад, коли частота там дорівнює критичній частоті хвиливоду, довжина хвилі стає нескінченною і вся хвиля в каналі дихає, так би мовити, синхронно і швидкість світла стає знов таки нескінченною.

1:02:12 · Більш того, у деяких метаматеріалах з від'ємним показником заломлення гребені хвиль рухаються назустріч джерелу, хоча енергія все одно поширюється від джерела. Це виглядає так, ніби хвилі всмовтуються в антену, а не виходять з неї.

1:02:30 · Е, чому ж це, знов таки жодним чином не порушує спеціальну теорію відносності?

1:02:36 · Тому що фазова швидкість - це швидкість поширення суто математичного стану. Фаза це не фізичний об'єкт, це не сигнал.

1:02:46 · Вона не переносить ані енергію, ані інформацію. Вона не обмежена нічим. Вона не обмежена швидкістю світла у вакуумі.

1:02:53 · Якщо ви візьмете от ідеальну нескінченну синусоїду, вона однакова всюди і завжди.

1:03:00 · У неї немає там початку, сигналу, подій, немає нічого, що може бути використано для передачі повідомлення. Рух фази - це геометричний ефект. Це не фізичне там переміщення чогось. Ну от не знаю. Уявіть собі, що ви взяли там лазерну вказівку, ви посвітили на місяць і дуже швидко провели по його поверхні.

1:03:24 · Ви побачили, що слід від цього лазера рухається значно швидше за швидкість світла. Але це, знов таки, це геометричний ефект, це нерух матерії.

1:03:35 · Якщо ми кажемо про фізику, то там важлива не фазова, а групова швидкість.

1:03:39 · Це швидкість, з якою рухається огинаюча.

1:03:42 · Тобто те, що відповідає реальному імпульсу, реальній енергії, реальній інформації.

1:03:48 · От коли ми з певних ідеальних синусів сформували наш корисний сигнал. І от групова швидкість у рятовійській теорії не може знов таки перевищувати швидкість світла у вакуумі. Ніколи.

1:04:02 · Тому надсвітлова фазова швидкість, знов таки, це не лазівка у спеціальній теорії відносності. Це не шлях до миттєвого зв'язку. Це ще один приклад того, що природа дозволяє от ці математичні надсвітлові явища, але дуже жорстко захищає передачу інформації.

1:04:25 · Я сподіваюсь, що певною мірою зміг пояснити, чому надсвітливі явища весь час зустрічаються всесвіт і в космології, і в квантовому світі, і в хвильовій оптиці, але при цьому ніколи і ніде не дозволяють порушувати основні принципи причинності.

1:04:43 · Але насправді це тільки середина нашої лекції, бо далі я б хотів перейти від оцих твердо встановлених фактів до гіпотез, до ідей, які, ну, виглядають логічними, ну, з точки зору рівнянь, але поки що не підтверджені експериментально або з ними досить серйозні концептуальні проблеми. Це гіпотеза тахіонів, гіпотеза крутових нір, це білі діри. Це гіпотеза ER is

1:05:13 · equ. Це варп двигуни алькуб'єр і багато чого іншого. Вони всі наукові, але станом на зараз жодна з оцих теорій не є чимось, те б ми сказали: "От воно от лабораторія, от подивіться, як воно працює".

1:05:29 · Отже, е давайте якраз і перейдемо зі встановлених фактів до світу того, що лише може бути.

1:05:40 · І першою з таких ідей є ідея про тахіони. Часто кажуть, що швидкість світла недосяжена, бо для того, щоб її досягнути, потрібна нескінченна енергія.

1:05:49 · Це правда. Але це не забороняє існувати частинкам, які вже від народження рухаються швидше за світлом. І от тахіони - це якраз саме такі гіпотетичні частинки.

1:06:02 · Ідея тахіонів з'являються не як там, не знаю, фантазія письменників, фантастів, а як розділ теоретичної фізики. Сам термін Тахіон був запропонований, здається, в 1967 році, здається, Джеральдом

1:06:20 · Фейнбергом. Да чи так. Назва походить від грецького тахіос швидкий. Але слід розуміти, от Фейнберг, він не відкрив тахіони, він не стверджував, що вони існують в природі. Він досліджував, що випливає з рівнянь, якщо припустити існування частинок, які завжди рухаються швидше за світлом.

1:06:42 · Е-е, з формальної точки зору, спеціальна теорія відносності не забороняє тахіоним. Вона забороняє розігнати частинку з масою спокою до швидкості світла. Але якщо об'єкт вже від початку рухався швидше за світла, ця теорія не містить прямої математичної заборони для цього. Більш того, рельдивійська формула, от зв'язок енергії, імпульса і маси напряму дозволяє такий варіант, але лише якщо маса, ну, маса спокою є уявна величина.

1:07:12 · Але що це таке взагалі уявна маса?

1:07:15 · У нас є відома формула, яка пов'язує масу, енергію імпульс будь-якої частинки. Я про неї дуже багато розповідав у лекції, що таке маса. E squ p² c² + m² c force.

1:07:31 · Енергія в квадраті плюс імпульс квадрат швидкість світла дорівнює імпульс квадрат швидкість світла в квадраті плюс маса в квадраті на швидкість світла в четвертій степені. І от якщо в цій формулі m² є від'ємним числом, то маса стає уявною. Це не означає там вигадана або нереальна в поводовому сенсі. Це означає, що квадрат маси має від'ємний знак. Ну, ее, чесно кажучи, я не дуже

1:07:53 · уявляю, хто саме дивиться мої лекції і який базовий рівень підготовки ці люди мають. Можливо, мене дивиться хтось з фізиків, які дивуються, нащо він розповідає такі базові речі. Ну, зрозуміло, що квадрат з від'ємного числа це уявна величина. Ну, це ж база, це ж перший курс.

1:08:08 · Можливо, мене дивляться люди, які зі школи пам'ятають, що корінь квадратний з від'ємного числа взагалі брати не можна, що, звісно, що неправда.

1:08:17 · Ну, так от, з точки зору математики уявна маса - це цілком окей. Математики і не з такими речами працюють. А от з точки зору фізики це щось дуже дивне.

1:08:30 · Якщо припустити, що це щось дуже дивне існує, то формально це призводить до того, що мінімальна швидкість такої ж частинки більша за швидкість світла, а зменшення її енергії призводить не до уповільнення, а до більшого прискорення.

1:08:51 · Та хіон, коли він втрачає енергію, має рухатися все швидше і швидше.

1:08:58 · І тут є одна дуже важлива проблема, ну, взагалі проблема фізики. Ну, фундаментальні фізичні теорії з точки зору математики дозволяють значно більше, ніж насправді існує у всесвіті. Тобто, якщо спеціальна теорія відносності забороняє на світловий рух, то це означає, що він неможливий.

1:09:18 · Але якщо вона дозволяє існування тахіонів, то це не означає, що вони існують.

1:09:25 · Тобто не все, що дозволено фізикою, існує в реальності.

1:09:31 · І справжні проблеми починаються тоді, коли ми серйозно намагаємося от включити ці тахіони якось в нашу фізичну картину світу. Ее перша і фундаментальна причина, про яку я вже годину повторюю раз за разом, це причинність.

1:09:53 · Через те, що вони завжди надсвітлові, для одного спостерігача тахіон може бути випущений в точці А, поглинутий в точці Б, а для іншого навпаки. Спочатку поглинання, потім випромінювання.

1:10:05 · Із цього знов таки виникають дуже добре відомі парадокси. І найпросіжних - це тахіонний телефон. Якщо існує оцей надсвітловий сигнал, то можна побудувати схему, в яких інформація передається в минуле. і впливає на свою власну причину.

1:10:26 · Але це ще квіточки. Далі йде друга проблема. Нестабільність вакууму.

1:10:32 · У квантовій теорії поля поява уявної маси зазвичай означає не існування надвітлової частинки, а те, що ми неправильно обрали те, що вважати вакуумом. Коли тахіон з'являється десь в рівняннях теорії поля, це сигнал нестабільності. система хоче буквально перейти в інший стан з нижчої енергію.

1:10:54 · Класичний приклад - це механізм так званий спонтанного порушення симетрії.

1:10:59 · Ну, механізм хікса. Я про нього досить детально розповідав в лекції "Як виникає маса. Я розповідав про поле хікса. Я розповідав про базон хікса". Так от, у стандартній моделі сучасної фізики поле хікса на початку існування нашого всесвіту мало тахігонну масу.

1:11:18 · Але це не означає, що в нашому всесвіті колись там літали тахіони. Це означає, що нульове значення поля є нестабільним і система хоче якось перебудуватися.

1:11:28 · І от саме перебудова от маси з уявною в дійсну, вона і стала тим механізмом, який породив всі сучасні взаємодії нашого всесвіту. Ну, розумію, складно.

1:11:43 · Окей.

1:11:45 · Далі йде третя проблема. Це квантова інтерпретація.

1:11:49 · Для техонів неможливо побудувати квантов опис, ну, з позитивною енергією, зі стабільним вакуумом. Тобто, ну, коротше кажучи, без цього будь-яка фізична теорія втрачає сенс. Виникають там або там негативні ймовірності, що таке ймовірність мінус 50%, нескінченне народження частинок, або щось ще. Ну, коротше кажучи, вся звична нам фізика поховністю ламається.

1:12:12 · Тому от ідеї стабільного світу, де тахіони існують, ну, на сьогодні це майже неможливо. Не тому, що це якось не подобається фізикам, а тому, що така картина, вона не сумісна з базами причинності, з базами квантової механіки, з релятивізмом, з симетріями.

1:12:29 · Ну і зрозуміло, що з експериментами все теж ніяк. Станом на сьогодні в нас немає жодного спостереження тахіонів. Їх ніхто особливо і не шукає.

1:12:39 · Так, час від часу з'являються повідомлення про там уявну масу нейтрину. Ну, але всі такі повідомлення при детальній перевірці зникають. Це просто погибки експериментів.

1:12:51 · Отже, сучасний стан тахіонів такий. Е, як математичний об'єкт вони не заборонені, але як фізичні частинки вважаються вкрай малоймовірними.

1:13:01 · Вони дійсно використовуються вони використовуються як математичний інструмент, ну, для для діагностики нестабільності. теоріях поля, але практично неможливо, щоб це було щось реальне, щоб це було щось існуюче в нашому світі.

1:13:19 · Хоча ідея дійсно дуже красива. І від цієї ідеї, е, давайте перейдемо до іншої, не менш красивої ідеї. Якщо надсвітлові частинки не існують, можливо, ну, давайте пошукаємо щось в геометрії простого часу.

1:13:34 · Можливо, нам не треба рухатися швидше за світло всередині простору, якщо можна змінювати форму простору або його топологію.

1:13:45 · Це призводить нас до ідей про крутові нори, так званий warmhols, до білих дір, ну, до інших екзотичних результатів загальної теорії відносності, де щось надвітлове виникає не як рух, а як властивість самого простору часу.

1:14:03 · Як я вже казав, питання, що таке швидкість, далеко не таке однозначне. І у загальній теорії відносності воно набуває зовсім іншого змісту, ніж в спеціальній.

1:14:15 · В спеціальній теорії відносності швидкість це завжди от локально вичена.

1:14:18 · Швидкість тут і зараз. Ми порівнюємо рух об'єкта з рухом світла в одній і тій самій точці простору часу. І тут обмеження дуже жорстке. жоден матеріальний об'єкт не може локально отут зараз рухатись швидше за світло, але локально.

1:14:38 · Загальна теорія відносності додає, що простір час сам стає динамічним. Він може викривлюватися, розтягуватися, стискатися, мати там якусь нетривіальну глобальну геометрію. І от глобально, якщо подивитися на простір час, як на єдине [прочищення горла] тіле, то дійсно виникають, ну, можливі ситуації, де дві далекі точки виявляються з'єднаними, ну, певним коротшим шляхом, ніж рук по прямій ліній між ними. Ну, найпростіша аналогія, яку полюбляють всі популяризатори науки - це аркуш паперу.

1:15:12 · Якщо він рівний, то для того, щоб дістатися з одного кута в інший, нам треба пройти всю відстань поперен. Але якщо аркуш зігнути і проколоти, з'єднавши дві далекі точки отвороби, то шлях стає набагато коротшим, хоча на самій поверхні нічого не рухається швидше.

1:15:32 · А в загальній теорії відносності, е, роль аркуша грає чотиривимірний простір часу. І саме так з'являється ідея кротових нір, ну, worldholds з англійською мовою. Математично такі об'єкти вперше були знайдені у 1935 році Айн і Розеном. І зараз от ці переходи називаються мостом Айнштейна Роздом.

1:15:57 · Формально це тунель, який з'єднує між собою дві області простору часу.

1:16:04 · Але майже відразу стало зрозуміло, що оцей класичний міст Айнштейна Розена, він непридатний для подорожей. Він дуже нестабільний. Він замикається швидше, аніж світло чи будь-який сигнал встигає його перетнути. Це не прохідний тунель, а це скоріше, ну, дивний математичний артефакт теорії.

1:16:25 · Хоча, звичайно, що наука на цьому не зупинилася. І, е, цей нюанс спробували виправити. Ідея прохідних крутових нір, от в сучасному вигляді, вона з'являється значно пізніше. Це десь, ну, в кінці 80-х років. Це роботи в першу чергу Кіпа Торна. Ну, того самого Торна, який консультував Нолена під час роботи над фільмом Інтерстейлер. Це роботи Майкла Морріса. Вони порахували, які потрібні

1:16:53 · умови, щоб оцейхол став стабільним і щоб він став прохідним для спостерігача. Ну от ви можете побачити, це їх дуже відома стаття Moris Storn та інші. Warhols Time Machines and the Week Energy Condition Fe refletters 1988 рік тощо. Вони

1:17:12 · отримали відповідь, але вони отримали відповідь, ну, для нас не дуже гарно. В лекції "Що таке гравітація?" Я розповідав, що гравітація - це насправді не сила, це прояв геометрії, простору часов. Але в будь-якому разі, це щось, що завжди намагається от зібрати все до купи. Будь-яка звичайна матерія, яку ми знаємо, вона завжди викривлює простір так, що він намагається склопнутися.

1:17:37 · Якби ви створили кротову нору з звичайної речовини, вона б закрилася швидше, ніж через неї там хоча б один фотон встиг би пролетіти. Гравітація просто, ну, вона б розчавила цей прохід.

1:17:52 · Тому для стабілізації цієї крутової нори нам потрібна так звана екзотична матерія. Це гіпотетична речовина, це нереальна речовина, яка має негативну енергетичну установу.

1:18:08 · Ну, інтуїтивно це можна уявити так. Якщо звичайна маса працює як магніт, що всесь стягує, то екзотична матерія - це якась така гравітаційна розпірка.

1:18:20 · Вона не притягує, а навпаки розпирає простір середини, не даючи оцьому проходу, входу в цей тунель якось зачинитися.

1:18:29 · Щоб оця горло, горловина кротової нари не склопнулася, його потрібно весь час розпиратись чимось, що гравітаційно виштовкує, а не притягує.

1:18:40 · І отут полягає якраз проблема, яка ее в тому, що в класичній фізиці такої матерії не існує.

1:18:48 · Ну, це десь в серіалі Дивні дива. Там над інститутом літала хмарка екзотичної матерії. Вона запускала в наш світ час від часу чудовиська, поки Міллі Бобі Браун з друзями її не знищили. Е, чомусь коментатори до моїх відео неодноразово мене порівнювали з Джимом Хопером з цього серіалу. До довелось навіть самому цей серіал подивитися. Гарна казка про

1:19:14 · дорослішення, яка не має нічого спільного з наукою. Ну, насправді, це типовий мономіф. Це типовий мономів Джозефа Кембела. Це шлях героя. Це поклик до мандрів. Це надприроднє заступництво. Це наставник. Це подолання першого порогу. Це шлях випробовування.

1:19:31 · Потім АПФОС і повернення. Ну, коротше кажучи, це неймовірно класичний підручник по побудові сюжету. От в нас є там Фродо з братством кільця, в нас є Гаррі Поттер з Орденом Фенікса, в нас є 11 з друзями, в нас є Гендальф, Дамблдор, Джим Хоппер, в нас є Саурон, Вандеморт, Векна і обов'язково якийсь є

1:19:53 · трікстар поруч, який додає трохи гумору, додає трохи ексцентричності. Ну, як колишній письменник Фантаз, я дивився і думав, от от не став би я фізиком, читав би лекції, як треба будувати сюжети і чому мономіф ніколи не застаріє. він може тільки змінити свою форму. Ну, але я думаю, що саме для моїх глядачів це буде не дуже цікаво, бо це зовсім не тематика мого каналу, але це, напевно, це друга моя любов разом з фізикою. І скільки тисяч фантастичних романів я в житті прочитав, навіть не перелічити.

1:20:28 · Але це так невеличкий ліричний відступ.

1:20:32 · Як я вже казав, екзотична матерія не передбачається сучасною фізикою. М чи може вона існувати в природі? М хоча б гіпотетично.

1:20:43 · І так, і ні.

1:20:45 · Наприклад, у квантовому світі ми знаємо про так званий ефект казиміра. Якщо поставити дві металеві пластинки дуже близько одна до одної в вакуумі, то через, ну, обмеження квантових флуктуацій енергія між ними стає меншою, ніж у просторі навколо, тобто негативною. Вони починають стискатися.

1:21:03 · Всесвіт дозволяє нам трохи позичати негативної енергії в мікросвіті, але дуже не надовку і в мізерних масштабах.

1:21:13 · Щоб стабілізувати цей, нам потрібна така кількість цієї від'ємної маси, яку ми не те що створити, ми навіть уявити собі не можемо.

1:21:24 · І навіть якщо щось подібне колись буде знайдено, я не впевнений, що це допоможе, бо цілком можуть виникнути нові проблеми, про які ми поки що навіть не уявляємо.

1:21:37 · Знов таки, повертаючись до того, що було вже сотню разів, прохідні кротові нори неминуче призводять до порушення причинності.

1:21:47 · Якщо один з виходів цього вормхол зазнає швидкого руху або знаходиться там в іншому гравітаційному потенціалі, тунель автоматично перетворюється на машину часу.

1:22:00 · Саме тому відомий фізик Стівен Гокінг в свій час сформулював гіпотезу захисту хронології. Закони фізик, ймовірно унеможливлюють утворення замкнених часових кривих у реальному всесвіті. Як це буде проявлятися, я не знаю. Щось має відбутися у всесвіті, щоб не дати нам пройти через цей тунель.

1:22:25 · Отже, можна сказати, що загальна теорія відносності дійсно дозволяє от геометрії простору часу демонструвати певні надсвітлові ефекти на глобальному рівні.

1:22:36 · Але щоразу, коли ми намагаємося зробити ті ефекти керованими, зробити їх стабільними, зробити їх придатними для подорожей, для передачі інформації, ми впираємося або там в екзотичну матерію, або в руйнування причинності, або в обидві проблеми одночасно, або в якісь інші проблеми. Ну, всесвіт ніби каже: "От ви що завгодно робіть, але ніколи не змінюйте місцями причину і наслідок".

1:23:05 · Шкода.

1:23:08 · І от у зв'язку з кротовими норами я б хотів розказати про три ідеї, які є не загальноприйнятими у науці, але які при цьому дуже цікаві.

1:23:20 · Перша з цих ідей - це ідея Леонардо Саскида і Хуана Малдессени, яку вони сформулювали у 2013 році в статті Cool Horizons Fot Black Holes.

1:23:36 · Вони припустили, що два значних відкриття Айнштейна, які він вважав абсолютно різними, насправді є одним і тим самим. По-перше, це Einstein Rosen Bridge. Це кротовини, ну, Warmhols, тунелі в просторі часій, про які я тільки що казав. А друга модель - це EPR Einstein Podsky Rosen. Це квантова заплутаність.

1:24:01 · Начебто одні і ті ж самі вчені, але зовсім різні ідеї. А Саскін та Малдесена сказали: "Ні, це насправді одна і та ж сама ідея. Er is equ.

1:24:13 · Якщо дві частинки заплутані, вони фізично з'єднані між собою мікроскопічною кротовиною.

1:24:22 · Е, що нам це дає? Ну, по-перше, це пояснює оцю моторошну дію на відстані.

1:24:28 · Ка, як словами Ейнштейна. Чому стан передається миттєво? Бо в певному сенсі частинкам не потрібно нікуди бігти крізь простір. Через хротовину вони знаходяться в одній і тій самій точці простору.

1:24:43 · А інші вчені пішли ще далі. Вони висунули гасло, яке називається It from Kubit. Все з Кубіта. Була створена ціла міжнародна колаборація, яка фінансувалася Simons Foundation, фондом Саймонса. Вона об'єднувала багато фізиків-теоретиків. Вони, серед іншого стверджують, якщо ви заплутаєте достатньо велику кількість частинок, їх заплутаність склеїть між собою простір часу.

1:25:09 · Тобто гравітація і геометрія - це просто макроскопічний прояв квантової заплутаності. І квантова заплутаність - це щось первинне, а простір і час - це щось вторинне.

1:25:23 · Це досить тісно пов'язано з так званим голографічним принципом того ж Саскінда.

1:25:28 · Ну, але про це в такі глибини я точно вже зараз не буду влізати. І наша сьогоднішня лекція теж далеко не про це.

1:25:35 · Інша не менш красива ідея - це ідея відомого італійського та американського фізика Карла Ровеллі.

1:25:44 · Він є одним з творців петлявої квартової гравітації. І його головна ідея поляга полягає в тому, що об'єкти взагалі не мають властивості самі по собі. Вони існують лише в процесі взаємодії, в кореляції з іншими системами. У його ідеї простір і час не є чимось

1:26:01 · безперервним. Простір складається з атомів простор, які утворюють між собою спінову мережу. Ну, я не знаю, як яку навіть аналогію навести. Ну, якщо традиційна теорія каже, що простір - це гладка тканина, то у нього це якась така, ну, кольчуга, така сплетена з окремих петель. І вся геометрія виникає з того, як ці атоми простору поєднані між собою.

1:26:27 · У Ровеллі все, що існує в нашому світі - це відносини. Тобто фізична реальність - це не речі, а події та їх взаємні кореляції. Квантова інформація про те, як одна частинка взаємодії з іншими - це первинне. Простір час у цій моделі - це не де, це як відбувається взаємодія.

1:26:49 · Ми сприймаємо простір як щось стабільне лише тому, що ми дуже великі. Ми макроскопічні істоти. Ми бачимо от трильйонну картину всяких таких квантових взаємодій. І сам наш простір, сам наш час виникають лише тоді, коли ми дивимося на ті складні системи з високого макроскопічного рівня.

1:27:11 · Ну і, ее, зрозуміло, що в такій трактовці квантова заплутаність теж напряму пов'язана з властивостями простору і часу.

1:27:21 · Ну і нарешті третя ідея. Е, це теорія так званих твістерів. Роджера Пенроуса.

1:27:27 · Ну, я не знаю, чи не набридло моїм слухачам, що я весь час в кожній лекції знов повторюю Галілей, Ньютон, Айнштейн, Хокінг Rроs. Ну, але так сталося, що дійсно є люди, які буквально там фантанують ідея них. Чорні діри.

1:27:41 · Нобелівська премія Пенроуза. Квантова свідомість, його дуже відома ідея з книжки Новий розум короля. Е, циклічна комфортна космологія. неймовірна красива теорія, про яку я записав окрему лекцію, що було до великого вибуху. І тут ще про одну ідею його я хочу сказати.

1:28:01 · Пенроус все своє життя йшов своїм шляхом. От його теорія твістерів, вона намагається замінити точки простору часу на більш фундаментальні об'єкти, твістори. Тобто наша геометрія каже, що є точка і з цих точок можна побудувати лінію. А його геометрія каже, що є лінії, а їх перетин формує точки.

1:28:21 · і лінії, оці промені світла, вони первинні.

1:28:25 · І от замість того, щоб будувати фізику на базі простору часу, він використовує значно більш абстрактний простір твістерів. Чому це важливо? Бо світло - це межа причинності.

1:28:39 · Будуючи все з отхвістерів, Пенроус фактично каже: "Всесвіт побудований не з цеглинок матерії, а з каналів зв'язку.

1:28:50 · первинні саме причинно-наслідкові зв'язки. Саме вони формують світ. А вся геометрія, яку ми бачимо - це лише результат перетину цих променів.

1:29:00 · Е, це не нова ідея. Ще у 1900, здається, 71 році Пенус публікує свої перші статті про спінові мережі Spin Networks. Він вирішив перевірити, чи можна отримати отакий тривимірний простір, маючи лише квантові числа, тобто спіни і правила їх, ну, додавання, ну, неважливо.

1:29:19 · Коротше кажучи, виявилося, що так, це можливо. Якщо у вас є багато частинок, які взаємодіють за законами квантової механіки, то на великих масштабах їхні зв'язки починають імітувати геометрію. Геометрія є наслідком квантових зв'язків.

1:29:38 · Причому саме тоді він створив цей апарат, ну, я певно там, не знаю, математичну ігру, а потім саме Карло Равеллі через 20 років взяв ті спінові мережі і зробив їх фундаментом для своєї петльової квантової гравітації. Тобто, ну, Ровеллі буквально арендував математику Пенроуза для того, щоб описати, як наш простір може бути дискретним або квантованим.

1:30:03 · Ну і якщо все є зв'язками, то змінюйте саме уявлення про події. От, наприклад, квантова декогеренція.

1:30:12 · Більшість фізиків вважають, що квантова частинка перебуває в двох станах одночасно, поки її хтось в лабках не побачить. Той самий кіт Шреднгера і живий, і мертвий одночасно.

1:30:22 · У фізиці це називається спостерігач, хоча, звичайно, мова не про свідомість, про що я багато разів підкреслював, а про вимірювання, про прилад. А от Пенроус змінює цю логіку. Він каже: "Будь-яка маса викривлює простір." Це перше.

1:30:40 · Друге, якщо частинка там в двох станах і тут, і там, то вона викривлює простір в два боки одночасно. Третє. Простір час не може довго витримувати цю шизофренію.

1:30:53 · Він нестабільний в стані суперпозиції. І четверте, коли ця різниця викривлювання стає критичною, гравітація схлопує систему в один стан.

1:31:04 · І відповідно до ідеї до думки Пенроуза, саме цей момент виміру, він пов'язує з народженням теперішнього часу. Тобто кожне таке схлопування - це крок всесвіту з невизначеного минулого у визначене майбутнє. Чи сприймає цю ідею е наукова спільнота? Ну, всі визнають, що твістери - це чудовий, це блискучий математичний інструмент.

1:31:30 · Вони спрощують обрахунки в квантовій теорії поля. Всі розуміють, що Пенроус, без сумніву, геній, але от як таку цілісну теорію, Твістери підтримує небагато людей. Більшість фізиків або зараз тем дасть в таборі теорії струн, яку я особисто дуже не люблю і скільки мене напросили про неї розказати якусь окрему лекцію, ну не хочу я про це робити. Або в таборі петлявої гравітації

1:31:58 · ідея Пенрауза про те, що гравітація викликає колапс хвильової функції, ну, теоретично вона може бути перевірена, хоча знов таки поки що прямих доказів у нас немає. І більшість теоретиків до цього ставляться ну дуже скептично.

1:32:17 · Якщо все це підсумувати, то виходить, що насправді ці дві ділянки, от космологія простору часу і квантова запутність мікросвіту, вони цілком можуть виявитися одним і ти тим самим явищем, надсвітловим явищем.

1:32:31 · Просто ми на нього дивимося з, ну, з різних боків. Ну, так воно буває.

1:32:38 · Ну добре, це я трохи відійшов в сторону, насправді. Давайте тепер повернемося безпосередньо до нас світлового руху. І далі я б хотів розказати про досить відому ідею, яка пропонує не шукати [сопіння] десь ці крутові нори, а взяти і створити реально працюючий на світловий двигун.

1:32:59 · Е, ця ідея називається VARP двигун Alcuber.

1:33:04 · Ідея дуже проста. А от давайте ми не будемо рухатися швидше за світло крізь простір, а давайте ми будемо змінювати простір навколо нас.

1:33:17 · У 1994 році відомий мексиканський фізик Мігель Алькоб'єр вирішив з'ясувати, чи існує така геометрія простору часу, за якої об'єкт може ефективно переміщатися швидше за світло, не порушуючи причому жодного закону фізики. І виявилося, що так це існує.

1:33:42 · У загальній теорії відносності заборонено рухатися швидше за світло всередині простору часу, але ніде ні сказано, що сам простір час не може деформуватися як законно.

1:33:53 · Алькуб'єр запропонував спеціальну метрику, у якій перед кораблем простір стискається, а позаду розтягується. У результаті, ну, виникає така своєрідна бульбашка простору, яка рухається відносно далеких спостерігачів з довільною швидкістю, хоч в 10, хоч в 100, хоч в 1000 разів швидше за світла.

1:34:15 · Причому всередині цієї бульбашки корабель взагалі не рухається. Він перебуває у власній системі відліку в стані спокою.

1:34:24 · Навколо нього світло поводиться абсолютно нормально. Швидкість всюди дорівнює швидкості світла. Годинники йдуть стандартно. спеціальна теорія відносності ніде не порушується. А оця надсвітловість, вона виникає лише глобально, як наслідок деформації геометрії між точкою старта і точкою призначення.

1:34:45 · Ну, ее, наочно це якось можна уявити приблизно так. От ви стоїте на ескалаторі, ви самі не біжите, ви не порушуєте жодних обмежень, але разом з ескалатором ви рухаєтесь швидше, ніж люди поруч.

1:34:59 · У цьому варп двигуні роль ескалатора грає сама тканина простору часу.

1:35:04 · Ну або інша аналогія. Серфінгіст на морі, він не штовхає себе вперед, він взагалі стоїть на хвилі, а от ця хвиля рухається. У варпметриці корабель буквально пливе на хвилі оцього викривленого простору.

1:35:21 · І це дійсно звучить дуже привабливо. Але як завжди, будь-який надсвітловий рух, навіть настільки гіпотетичний, має купу підводних каменів.

1:35:34 · І перша проблема - це енергія.

1:35:38 · Спочатку були оцінки, що для створення подібного двигуна потрібна негативна енергія, яка порівняна там з масо енергією всього всесвіту. Ну, потім її якось оптимізували до енергії окремої зорії, окремої планети, але знов таки знак залишився. Нам потрібна негативна густина енергії.

1:35:57 · Тобто знов таки з'являється та сама екзотична матерія, як і у випадку протовихнір і у величезних масштабах, які абсолютно недосяжні для всіх відомих квантових ефектів. Ефект казіміра, квантові фруктуації, інші подібні ефекти мікросфіту не можуть скластися щось настільки потужне макроскопічне.

1:36:18 · Е, друга проблема - це стабільність.

1:36:22 · Вардвигун - це неймовірно складна конфігурація простору часу. Маленькі флуктуації можуть призвести до утворення гігантських приливних сил або взагалі вибухового вивільнення енергії на межі цієї бульбашки.

1:36:35 · Деякі моделі показують, що екіпаж - це гіпотетичний екіпаж. Може бути буквально знищений випромінюванням, коли ця бульбашка почне там, не знаю, зупинятися.

1:36:45 · Ну і далі третя проблема створення.

1:36:48 · Навіть якщо уявити, що екзотична матерія існує, як створити варт бульбашку всередині?

1:36:55 · Початкові роботи показували, що для їх формування потрібні умови, які неможливо задати локальне з кораблям. Тобто спочатку бульбашка вже має існувати, а вже потім ми в неї маємо сісти.

1:37:09 · Ну і четверте, знов таки, що вже набило сковену, звичайно, що причинність, хоча локально вона не порушується. Глобально оцей варп двогунну знов таки дозволяє побудувати замкнені часові криви і подорожувати в минуле. Комбінуючи оце Варп переміщення в різних напрямках, в різних системах відліку, можна отримати ситуації, де подія знов таки буде впливати на власне минуле.

1:37:36 · І знов ми повертаємося до гіпотези Гокінга про захист хронологій.

1:37:42 · начебто, ну, таких ж зовсім заборон немає, але все прям так кричить: "Це не спрацює". Так, модель дуже красива. Це цілком коректний, це правильний математичний розв'язок рівнянь, але це не інженерний проект. Це абсолютно технологічно нереалістична технологія.

1:38:04 · Це скоріше, ну, інструмент для досліджень меж загальної теорії відносності.

1:38:10 · Він показує, де сама теорія дозволяє дивні речі і чому вони, ймовірно, ніколи не будуть реалізовані в природі.

1:38:20 · І це ще не вся подібна екзотика.

1:38:22 · [зітхання][хекання] От давайте зараз трохи поговоримо про білі діри.

1:38:29 · Біла діра - це, знов таки, цілком математично коректний, абсолютно логічний розв'язок рівнянь Ейнштейна, яких є оберненим в часі аналогом чорної діри.

1:38:41 · Е, якщо чорна діра - це область простору часу, з якої ніщо не може вийти назовні, то біля діра - це область простору часу, в яку ніщо не може увійти ззовні.

1:38:55 · Білі діри з'являються автоматично в розв'язку Шварчельда для рівняння Ейн. У цьому розв'язку, ну, простір час складається не лише з нашого всесвіту, а й чор там ще є чорна зіра. Ай там чотири регіони. Там зовнішній простір, внутрішній простір чорної діри, внутрішність білої діри і ще один асимптотично плоский регіон, в якому якраз ця біла діра існує.

1:39:19 · Я не буду про це розповідати більш детально. І так, вже наша лекція триває дуже тривалий час, вже майже дві години.

1:39:27 · Е, це дуже гіпотетичний об'єкт. Може треба якусь окрему лекцію записати.

1:39:33 · Найдивніші об'єкти нашого всесвіту, реальні, гіпотетичні. Ну, короче кажучи, важливо наступне.

1:39:41 · У класичному ее розв'язку Айнштейна Розіна чорна і біла тіра зв'язані між собою тунелем. Формально це означає, що от геодезичні лінії можуть проходити з одного асимптотичного регіону в інший.

1:39:53 · Ну, коротше кажучи, звучить складно, погоджуюсь. Але в популярній культурі це математизоване, таке складне твердження перетворилося в інше, в ідею, що якщо матерія падає в чорну тіру, вона могла б вийти з білої діри в іншому всесвіті або в іншій області нашого простору часу.

1:40:16 · Ну, це не зовсім так. Цей тунель не є прохідним. Жоден реальний об'єкт або сигнал не може ним скористатися. Оцей сценарій ввійшли тут, вийшли там, він не працює як механізм подорожі або там як механізм якогось там нацкілового переміщення.

1:40:32 · Більш того, ее біла діра в цілому взагалі, ну, вона не є чимось, що може існувати стабільно.

1:40:41 · Навіть нескінченна мала взаємодія з оточуючим середовищем її руйнує. Якщо чорна діра може утворитися в результаті там колапсу якоїсь зорі, то біла діра вимагає ідеального зворотнього часу. І з точки зору причинності тут взагалі все йде кудись, невідомо куди. Біла діра створює дуже дивну причинну структуру.

1:41:05 · Подія виходу з білої діри не має причин у нашому причиному минулому.

1:41:11 · З точки зору зовнішнього спостерігача воне виглядає так, ніби матерія і енергія з'являються просто не звідки.

1:41:18 · Це наслідок, який немає причин всередині нашого всесвіту.

1:41:25 · Тому от ці думки дійсно можна зустріти в певних псевдонаукових джерелах, що ми заходимо в чорне діюро, виходимо з білої, але це не надсвітлове переміщення всередині простору. Інформація чи матерія не пролітає швидше за швидкість світла від точки А до точки В. Вона просто з'являється в точки без будь-якого причинного лантюжка в нашому просторі часі. А точки А взагалі в нашому все не існує.

1:41:55 · Тому можна сказати, що білі діри - це реальні математично коректні розв'язки загальної теорії відносності. Ідея оцієї своєрідної пари. Чорна діра тут, біла діра там дійсно існує в рівняннях, але як механізм над світлового руху вона не працює. От саме геометрія простору часу

1:42:16 · не дозволяє зробити цей шлях причинно зв'язаним і прохідним. Ми маємо тут, біля чорної діри, причину, яка не має наслідків, бо все, що потрапило до чорної діри, назавжди зникає. А десь там, біля бірої діри, ми маємо наслідок, яких ніколи не мав причини.

1:42:35 · Як я вже казав в минулих лекціях, теорія відносності - це неймовірно потужна теорія. Вона передбачає та описує всі об'єкти, які ми бачимо, які реально існують, але вона при цьому допускає і об'єкти, які скоріш за все просто не можуть існувати.

1:42:53 · Наш реальний всесвіт неймовірно жорстко захищає причинність і неймовірно сильно забороняє будь-який надсвітловий транспорт.

1:43:05 · Як я вже колись казав, я цілком можу допустити, що майже всі сучасні теорії колись виявляться невірно.

1:43:13 · Я не здивуюсь, якщо колись буде і вічний двигун, і системи по зменшенню ентропії, не кажучи вже про якісь такі більш бадальні речі. А от перевищення швидкості світла для сигналів ніколи.

1:43:29 · Не знаю.

1:43:32 · Є ще низка явищ, які варто згадати в рамках цієї лекції, хоча вона і так вийшла дуже довга і досить складна. Вони часто вводять в оману і дають підстави плутати математичні чи оптичні ефекти з фактичним порушенням причинності.

1:43:49 · Лекція і без них вийшла дуже довга, тому я їх дуже поверхнево згадаю і поясню, в чому там проблема.

1:43:58 · Перший і очевидний приклад на цілого руху - це рух в речовині. І пов'язано з ним так зване черенковське випромінювання.

1:44:06 · Коли, ну, будь-яка заряджена частинка проходить через середовище з показником зановлення n. Швидкість світла в цьому середовищі V дорівнює швидкість світла в вакуумі поділити на n. І вона, ну, менше, ніж у вакуумі, якщо n б за одиниц. Тому частинка цілком може рухатися зі швидкістю більша, ніж швидкість світла в середовищі. І при цьому вона ще буде випромінювати, але це дуже умовно на світловий рух. Швидкість світла в речовині - це нереальна швидкість світла. Це ефективна величина.

1:44:36 · Вона може бути дійсно дуже валою. Вона може бути навіть нульовою. Вчені взагалі заморозили світло у середовищі.

1:44:46 · Але умова надсвітлового руху, як я вже казав, взагалі не про світло. Вона про конкретну величину, про 300 000 км/ску.

1:44:56 · І тут саме поняття світло, воно скоріше вводить в оману. Коректніше її взагалі було б назвати причинно-наслідкова швидкість. Тому ні, ніякого надсвітлового руху в такому русі, в речовині, звичайно, що у нас немає.

1:45:13 · Е, далі ідуть деякі квантові ефекти. Ну, наприклад, тунельний ефект чи ефект Гартмана.

1:45:20 · Тонелювання, про яке я багато розповідав в лекції про квантовий світ, це процес проходження квантової частинки через бар'єр, який традиційно для неї вважається непрохідним.

1:45:32 · [зітхання][хекання] І от у фізиці не існує єдиного і загальноприйнятого поняття часу та нулювання.

1:45:41 · Є купа статей, де фізики якось намагаються це поняття ввести. Ну от, наприклад, відомий огляд Tuning Times, Arial Review.

1:45:49 · 1989 року стаття Tic Time, The Harman Effect and Super Luminarity, A proposed resolution of an old paradox. Це вже 2006 рік. Є купа ідей, як цей час, час тонулювання, час, за який частинка опиняється між тут і там, можна ввести.

1:46:08 · І дійсно, в деяких підходах цей час може виглядати дуже малим. А ефект Гартмана полягає у тому, що він може бути незалежним від довжини бар'єра. Якщо вона, коротче кажучи, стіна дуже товста і ми через цю стіну проходимо, то це певним чином можна інтерпретувати як надсвітловий рух. Але ні, це знов таки це не передача інформації. Ми не передаємо через цей бар'єр жодної керованої інформації, жодного сигналу.

1:46:38 · Це це математика, це математичні ігри. І коли ми намагаємося якось використати цю інформатику, щоб щось там кодувати, передавати якусь корисну інформацію, ну, подібні швидкості відразу зникають. Знов таки, причинність не порушується.

1:46:55 · Далі існують у нас всякі там еванесцентні хвилі, у нас існують близько польові ефекти, з'являються оці на світлові швидкості в хвилеводах, є суперосциляції, є віртуальні частинки, є квантова теорія поля, є ефект Sharngors.

1:47:12 · От його відома стаття QED between parallel Mirrors signals faster than C replified by VUM, де світло між двома близько розташованими пластинами гіпотетично може рухатися швидше за світло. Але ні. От що б ми не робили, які б цікавинки ми не намагалися порахувати, причинність неймовірно жорстка. Вона або забороняє ефект, або не дозволяє ніяк його використовувати для передачі корисного сигналу.

1:47:44 · Виключень немає.

1:47:48 · У нас немає шляху до націлового зв'язкового транспорту. У нас немає і скоріш за все ніколи не буде чогось, що порушує принцепричинності.

1:47:59 · [зітхання][хекання] Ну добре, лекція, як завжди довга. Я думаю, всі дуже втомилися слухати. Так що давайте поступово переходити до висновків.

1:48:11 · Обмеження швидкості світла - це не заборона на швидкість як таку. Це не твердження, що у всесвіті не існує нічого швидшого. Існує купа явищ.

1:48:24 · Фізика забороняє не надсвітлові ефекти, а вона забороняє локальну передачу причинного впливу швидше за 300 000 км/ску.

1:48:35 · Причина завжди має передавати наслідку в усіх інерціальних системах відліку. А от усе, що не порушує цього принципу, будь ласка, воно можливо.

1:48:47 · У нас існує цілий спектр реальних, абсолютно реальних явищ, де фігурують швидкості більші за швидкість світла. Це і космологічне розширення нашого всесвіту, де простір сам змінює свій масштаб. Це і квантова заплутаність, де ці кореляції виникають миттєво, але вони не несуть інформації. Це і фазова швидкість хвиль, і багато чого іншого.

1:49:10 · Тому швидкість світла - це не універсальна межа для всього, а лише для конкретного типу фізичних процесів.

1:49:18 · Передача інформації.

1:49:21 · І от вона не може бути швидше, а все інше може.

1:49:27 · А от всякі там тахіони, крутові нори, варпметрики, варп двигуни, алькупєри, білі діри. Ну, з однієї сторони це не вигадки, це коректні математичні розв'язки рівнянь, але це не підтверджені експерименти реальності. Всі вони мають дуже серйозні проблеми і з причинністю, і зі стабільністю, і з енергетикою.

1:49:54 · Вони вимагають неймовірно дивних умов, які скоріш за все в нашому всесвіті не можуть бути взагалі реалізовані.

1:50:02 · І фізика до них ставиться ну дуже обережно.

1:50:06 · Не те, щоб ці теми були якось заборонені, ні в жодному разі.

1:50:10 · Досліджуйте, будь ласка. Але це теоретичні питання, які варті досліджень, а не спекуляцій.

1:50:20 · Сама швидкість світла - це константа простору часу. яка взагалі визначає нашу власну можливість говорити про раніше і пізніше, про причину і наслідок, про те, що щось одне може вплинути на щось інше.

1:50:37 · І найглибше обмеження нашого всесвіту - це не швидкість, а саме причинність. І в цьому сенсі надсвітловий рух, питання про нього - це питання про створення машину часу, а не про рух як такий. І саме тому, до речі, на мою думку, це обмеження ніколи не буде подоланим.

1:50:57 · Ми можемо уявити будь-який, навіть найдивніший всесвіт. Ми можемо уявити будь-які найекзотичніші закони. Але світ, в якому наслідок передує причині, руйнує саму логіку фізичного опису реальності. А так надвітле не є фантастикою.

1:51:19 · Просто воно майже ніколи не є тим, чим стається інтуїтивно. І фізика в жодному разі не забороняє там дивні речі.

1:51:27 · Навпаки, фізика обожнює дивні речі.

1:51:30 · Просто вона дуже точно каже, які саме речі дозволені, а які ні.

1:51:37 · Ось так.

1:51:39 · [зітхання] Ладно, будемо вже зовсім закінчувати. Я вже всіх точно втомив.

1:51:44 · Миттєві подорожі - це красиво. Це людська мрія.

1:51:49 · Вона з'являється в казках, вона з'являється у фантастиці, вона з'являється в рівняннях теоретичних фізиків, але це мрія.

1:51:58 · Можливо, я помиляюсь, я лише людина.

1:52:01 · Людинам властиво помилятися. Можливо, хтось розумніший колись навчиться якось обходити причинність так, щоб це виглядало от дійсно раз і ви вже там.

1:52:13 · Може і причинність не стане перешкодою.

1:52:17 · Я особисто в це не вірю, але віра у фізиці нех є аргументом. Тому вперед [прочищення горла] робіть, намахайтесь.

1:52:25 · Може у когось це і вийде.

1:52:29 · Але навіть якщо уявити, що ось таке майбутнє настане от з усіма цими варп бульбашками, кротовими норами чи ще там чимось, що ми сьогодні навіть не можемо уявити, не можемо назвати, у будь-якій подорожі є одна особливо приємна мить.

1:52:48 · Це момент повернення, коли після всіх тих там далеких світів, після інших зір, інших галактик, всіх тих горизонтів подій, ти робиш останній крак. Ось так. Щолк і ти знову тут вдома.

1:53:04 · Бо куди б насправді не закинули нас обставини, які б відстані нас не розхиляли, найцінніша подорож - це та, що має зворотній шлях.

1:53:16 · Дякую вам за цю подорож разом зі мною і сподіваюсь, що вона для вас була пізнавальна і цікава.